Аґата Крісті - Вбивство у «Східному експресі»

Лікар-грек уїдливо хмикнув.

– Чи чоловік, що коїть самогубство, завдасть собі десять, дванадцять чи п’ятнадцять ножових поранень? – запитав він.

Очі Пуаро широко розплющилися.

– Нечувана жорстокість.

– Це жіночих рук справа, – уперше втрутився в розмову chef de train. – Судячи з усього, це зробила жінка. Тільки жінка може завдати стільки ран.

Доктор Константін задумливо зморщив обличчя.

– То мала б бути неймовірно сильна жінка, – сказав він. – Я не планую обговорювати технічні деталі, оскільки це лише заплутає справу, але можу вас запевнити, що два чи три удари були такої сили, що пройшли крізь тверді тканини кісток і м’язів.

– Зрозуміло, що злочин учинив непрофесіонал, – сказав Пуаро.

– Узагалі дилетант, – підтвердив доктор Константін. – Здається, ударів завдавали безладно, навмання. Деякі просто ковзнули, майже не нашкодивши. Неначе хтось заплющив очі, а тоді сліпо знову й знову шалено наносив удари.

– C ’ est une femme [33] Це жінка ( фр. ). , – сказав chef de train . – Жінки такі. Коли їх розлютити, у них страшна сила. – І він так переконано закивав, що всі запідозрили, що chef de train знав це з власного досвіду.

– Можливо, я зроблю свій внесок до інформації, яку ви зібрали, – сказав Пуаро. – Мсьє Ретчетт учора звертався до мене. Він сказав, наскільки я зрозумів, що його життя в небезпеці.

– Його «грохнули», як кажуть американці, еге ж? – сказав мсьє Бук. – Тому це не жінка. Це гангстер чи бандит.

Здавалося, c hef de train образився, що його теорія звелася нанівець.

– Якщо це так, – сказав Пуаро, – здається, це робота дилетанта.

У його тоні звучало професійне несхвалення.

– У потягу є кремезний американець, – зауважив мсьє Бук, наполягаючи на своїй ідеї. – Звичайної зовнішності, жахливо одягається. Жує гумку, що, на мою думку, не прийнято в гарному товаристві. Ви знаєте, кого я маю на увазі?

Провідник, до якого він звернувся, кивнув.

– Так, мсьє, це купе номер 16. Але це не він. Я помітив би, якби він вийшов чи зайшов у купе.

– Може, і ні, може, і ні. Та ми це скоро з’ясуємо. Запитання таке: що ж нам робити? – Бук подивився на Пуаро.

Пуаро глянув на нього у відповідь.

– Ну ж бо, друже, – сказав мсьє Бук. – Ви розумієте, про що я хочу попросити вас. Мені відомі ваші можливості. Візьміться за це розслідування! Ні, ні, не відмовляйтеся. Бачте, для нас це серйозне питання. Я звертаюся від імені міжнародної компанії спальних вагонів. Коли прибуде югославська поліція, простіше буде запропонувати їм готове рішення! В іншому разі затримка, неприємності, мільйон незручностей. Хтозна, можливо, у багатьох невинних людей будуть серйозні неприємності. І навпаки, якщо ви вирішуєте цю загадку! Ми кажемо: «Сталося вбивство, ось злочинець!»

– Припустімо, я не впораюся.

– Ah! mon cher ! – заворкував мсьє Бук. – Я знаю вашу репутацію. І знаю дещо про ваші методи. Ця справа для вас просто ідеальна. Проглянути минуле всіх цих людей, виявити їхні bona fides [34] Чесність, надійність ( лат. ). – усе це забере багато часу і додасть купу незручностей. Але хіба не від вас я неодноразово чув, що для того, щоб розгадати загадку, треба просто відкинутися на спинку крісла й помислити? Отак і зробіть. Опитайте пасажирів потяга, огляньте тіло, перевірте докази, і тоді… Я у вас вірю! Я абсолютно переконаний, що ви не просто вихвалялися. Тож сядьте й подумайте, скористайтеся (як я часто від вас чув) маленькими сірими клітинами мозку… і ви дізнаєтеся .

Він нахилився вперед, замилувано дивлячись на свого друга.

– Ваша віра зачепила мене, мій друже, – емоційно сказав Пуаро. – Як ви зауважили, ця справа не може бути занадто складною. Я й сам учора ввечері… але не час говорити про це зараз. Мушу зізнатися, цей випадок заінтригував мене. Ще півгодини тому я замислювався, що попереду багато нудних годин, поки ми тут застрягли. А тепер… загадка сама потрапила в мої руки.

– То ви беретеся за це? – нетерпляче запитав мсьє Бук.

– C ’ est entendu [35] Домовлено ( фр. ). . Віддаєте справу в мої руки.

– Чудово! Ми всі до ваших послуг.

– Почнімо з того, що мені потрібен план вагона «Стамбул – Кале» з короткою інформацією про пасажирів, які займають кілька купе. Також я хотів би побачити їхні паспорти та квитки.

– Мішель вам їх принесе.

Провідник вийшов із купе.

– Які ще пасажири їдуть цим потягом? – запитав Пуаро.

– У цьому вагоні я та доктор Константін – єдині пасажири. У потягу з Бухареста їде старший джентльмен, кульгавий. Провідник добре його знає. Далі йдуть звичайні вагони, але справи це не стосується, тому що минулого вечора їх замкнули після того, як подали вечерю. Перед вагоном «Стамбул – Кале» є лише вагон-ресторан.