Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914

Здесь есть возможность читать онлайн «Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2013, ISBN: 2013, Издательство: Темпора, Жанр: Иронический детектив, Исторический детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Після виходу у відставку колишній філер Київського охоронного відділення Іван Карпович Підіпригора купує на зібрані гроші невеликий хутір Курбани Роменського повіту Полтавської губернії, де збирається вести спокійне життя провінційного землевласника. Та спокій йому дуже швидко набридає, тож Іван Карпович охоче починає займатися цікавими справами і поступово стає справжнім приватним детективом, а потім і зіркою пригодницької літератури всієї Російської імперії.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914 — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

– Лови гада! Рушниці давай! Стріляй потвору! – кричать чоловіки.

– Припинити! Припинити! – це прибіг якийсь чоловік, із освічених, в окулярах, при сюртуку. – Не сміти стріляти! Я зараз сам його спіймаю!

Дивляться мужики на цього дивака і регочуть. Бо ж он які справні чоловіки і не спіймали, а тут якийсь в окулярчиках ловити вирішив.

– Що ти піймаєш? – питають зухвало з натовпу.

– Драбину давайте! Я професор зоології, я на тваринах знаюся! – наполягає чоловік.

Але не це подіяло, а те, що боялися мужички на дах до мавпи лізти. Бо ж істота дика, а дах високо, якщо звідти гепнутися, то всі ребра переламати можна. То принесли драбину, поставили до стіни, і чоловік поліз. Дивлюся, щось за пазухою тримає.

– Хто це такий? – питаю місцевих.

– Це Олексій Капуста, викладач реального училища. Він жаб ріже.

– Кого? – дивуюся. Щоб курей різали, гусей чи свиней – таке чув, але жаб навіщо? Невже набрався дурості від французиків, які жаб їдять? – Кого ріже?

– Жаб. Пацани ото на озерах назбирають йому цілу корзину, він рубль заплатить, а потім ріже їх.

– Їсть, чи що? – дивуюся я.

– Тьху, ні! Вчений він, досліджує щось. Кажуть, і з нечистою силою пов’язаний, – гомонять у натовпі.

Капуста тим часом виліз на дах. Ще на драбині було помітно, який він схвильований і непевний, а як на дах став, то одразу послизнувся і ледь не впав, аж скрикнула вся вулиця. Але втримався. Поліз потроху до козирка даху, де мавпа сиділа. Я відійшов, щоб добре видно було. Онде Капуста дістав щось із внутрішньої кишені піджака.

– Що це в нього? – дивуюся я, бо бачу, що руде в руках.

– То помаранч, – пояснює якийсь дядько поруч.

– Помаранч?

– Фрукт такий, не місцевий. З-за кордону його везуть для панів, великих грошей коштує, – пояснює. Дивлюся на нього, з вигляду прикажчик якийсь. Про помаранчі я чув, але вдаю, наче перший раз бачу.

– Це щось на кшталт бунанів? – питаю.

– Ба, бананів! – виправляє мене прикажчик. – Це різні фрукти, хоча за ціною майже однакові, дорогі. Але помаранчі кращі, бо лежать довше. А банани ті, раз-два, плямами вкрилися і згнили. Невигідна справа.

– То в Сумах ними не торгують?

– Та чого ж, торгують. Але обережно. Без особливого замовлення намагаюсь не возити.

– І часто замовляють? – питаю так, наче просто розмову підтримую.

– Не часто. Ото минулого року Павло Іванович Харитоненко прийом організовували великий, то банани замовляли, аж три ящики. А цього року тільки імпресаріо Ксенії Дмитрівни Пяльцевої в мене замовив гроно, – каже прикажчик урочисто, видно, що хвалиться.

– Та ви що! – аж підстрибую я. – Самої Ксенії Дмитрівни! Ви впевнені?

– Впевнений. Хоча він і приховувався, – посміхається прикажчик, а я вже на нього дивлюся, а не на те, як викладач на даху підманює мавпу помаранчем.

– Як приховувався? – питаю з підозрою, наче не довіряю.

– А так. Вуса приклеїв, капелюх на обличчя насунув.

– Може, то й не він був?

– Він. Я ж потім його бачив, коли він із Ксенією Дмитрівною до кадетського корпусу їхав. Повні вулиці людей стояли, щоб подивитися на неї. Ох і голос!

– А коли банани ті отримали?

– Та позавчора. Вранці з Харкова потягом передали. Ото я одразу гроно і віддав. Хотів контрамарочку попросити, а імпресаріо зашарівся і втік. Ох ти! Схопив! – кричить прикажчик.

Капуста на даху мавпу підманив до себе і взяв на руки. А та – ні щоб тікати – обхопила лапищами своїми викладача, наче маля мамку. Він потроху вниз поліз.

– Розійдіться! Розійдіться! – кричить натовп. Хто б там його послухав, всім же цікаво було на мавпу зблизька подивитися.

– Гольмц по Соборній їде! Гольмц! – крикнув я у натовп, і тут уже всі вмить забули про мавпу і побігли дивитися на загадкового англійського гостя. Поки Капуста зліз, уже нікого і не було поруч. Он він аж здивовано озирнувся.

– А де всі?

– Та щось цікавіше знайшли. А що це за звірина? – дивлюся, як мавпа притиснулася до Капусти, обхопила його і тримає міцно.

– Це орангутанг.

– Хто?

– Орангутанг, мавпа з острова Калімантан.

– Це на Дніпрі десь? – удаю я дурня, хоча де той острів, чесно кажучи, і не знаю. Мабуть, ото внизу землі, де люди вниз головою ходять, а не падають тільки милістю Божою.

– Ну що ви, який там Дніпро! – всміхається Капуста – Калімантан – це острів у південних морях, дуже далеко звідси.

– І що – оце мавпа сама сюди допливла?

– Звісно, ні. Привезли її. Це самочка, маленька ще, їй років чотири-п’ять, не більше. Бачите он, як перелякалася, вона ж зовсім дитина ще. Тихо, тихо, – гладить ту мавпу по голові, наче кота.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Обсуждение, отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x