Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914

Здесь есть возможность читать онлайн «Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2013, ISBN: 2013, Издательство: Темпора, Жанр: Иронический детектив, Исторический детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Після виходу у відставку колишній філер Київського охоронного відділення Іван Карпович Підіпригора купує на зібрані гроші невеликий хутір Курбани Роменського повіту Полтавської губернії, де збирається вести спокійне життя провінційного землевласника. Та спокій йому дуже швидко набридає, тож Іван Карпович охоче починає займатися цікавими справами і поступово стає справжнім приватним детективом, а потім і зіркою пригодницької літератури всієї Російської імперії.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914 — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

– Ви той кадет, який гримерку Ксенії Дмитрівни охороняв? – питаю тихенько, щоб солдати з-за будівлі не почули. Дивиться на мене хлопець. Онде і другий визирнув.

– А ви хто такий?

– Я проваджу слідство у цій справі за дорученням страхової компанії. Компанії потрібно знайти діамант, бо інакше доведеться виплачувати велику суму грошей. А зараз усе йде до того, що вас визнають винними й на цьому справу закриють.

– Ми не винні! Ні!

– Тихіше, не кричіть. Я знаю, що не винні. Мені потрібна ваша допомога, щоб це довести. Розкажіть, чи підходив до вас хтось під час чергування біля кімнати?

– Ми вже поліції все розповіли!

– Поліції треба знайти винних, і вона вважає, що вже знайшла. А мені треба знайти діамант. Відчуваєте різницю? То підходив хтось?

– Та нікого! Всі ж були в залі, слухали Ксенію Дмитрівну! Порожньо було! Аж поки перша частина не закінчилася. Потім Ксенія Дмитрівна прийшли, відчинили двері ключем, який при них був. Зразу набігла купа народу, автографи просити, просто подивитися. А тут Ксенія Дмитрівна вибігла, схвильована така.

– Вона щось у руках тримала?

– Що?

– Ну, може саквояжик якийсь чи валізку, торбинку.

– Ні, а навіщо їй?

– Нічого не несла? А під одягом нічого не ховала?

– Та ви що, Ксенію Дмитрівну підозрюєте? – аж кричить кадет. Я тікаю в кущі, присідаю там і недарма, бо он з-за рогу виглядає солдат. Мабуть, щось почув. Дивиться.

– Ану, тихіше там! – нарешті грізно наказує і знову зникає за рогом. Я тільки збираюся підводитися, але знову присідаю і чекаю незрозуміло на що. Ото буває зі мною інколи таке, що сам не розумію, що саме, а роблю. Їх благородь штабс-капітан Мельников називав це інтуїцією. Сиджу, дивлюся, коли знову голова солдата з-за рогу з’являється. Перевірити вирішив. Подивився ще і тоді вже пішов. Я ще з хвилину почекав і вийшов.

– Ви, хлопці, тихіше, – кажу кадетам.

– Ксенія Дмитрівна не винна! Ні! – шепочуть мені. Не розуміють, дурники такі, що от зараз або вони винні, або Пяльцева, інших фігурантів у цій справі немає.

– Я теж так думаю, але діамант зник. Давайте ще раз пройдемося. От у Ксенії Дмитрівни перед концертом ціла делегація була. Була?

– Так, людей двадцять. Та ще один дивак вірш читав. Поему цілу, аж начальникові корпусу довелося його переривати, бо й так концерт затримувався, а вірші були нестерпні.

– Вони всі з кімнати вийшли, ніхто не залишився?

– Звісно, що всі! Потім імпресаріо, пан Пфальц, приніс чашку з молоком. То на перерві Ксенія Дмитрівна мусили випити, для голосу корисно. Він вийшов, а…

– Він із чимось у руках виходив?

– Ні. Прийшов із чашкою та блюдцем, а вийшов без нічого.

– І в одежі нічого не ховав?

– Нічого.

– Точно?

– Звісно! Він у смокінгу тісному, що там сховаєш?

– Що далі?

– Далі Ксенія Дмитрівна вийшли в концертному вбранні й пішли до зали.

– Вона двері замикала за собою?

– Так, у неї ключ був, який їй пан начальник училища вручили. Замкнула, пішла, а ми біля дверей стали і стояли, аж поки вона не повернулася на перерві.

– І ніхто не підходив?

– Та зовсім ніхто! Ані душі! Бо хто буде коридором ходити, коли в залі сама Ксенія Пяльцева співає!

– Нічого підозрілого не чули?

– Ні! Ні, – один каже впевнено, а другий наче трохи сумнівається.

– А кажуть, що ви щось чули в кімнаті, – перевіряю я ті сумніви.

– Та дурниці, нічого не чули! – дратується один з кадетів. А інший мовчить. Дивлюся на нього.

– То що там було? – питаю.

– Нічого не було! – встряє кадет, який не чув.

– Помовчи! – кажу йому і намагаюся подивитися в очі першому кадету. – Хлопче, ти зараз у такій халепі, яка може тобі все життя зламати. То нічого не бійся, кажи, що чув, бо гірше вже не буде.

Він дивиться на мене, відвертається. Я чекаю.

– Ну, наче кроки якісь.

– Кроки?

– Тільки дивні.

– Дурниці! В кімнаті нікого не було! Які там кроки? – дратується інший кадет.

– Тихо! – шиплю я. – Чим дивні кроки?

– Ну, спочатку гепнуло щось, а потім густі такі.

– Густі?

– Ну, от наче як дитина дрібно тупотить.

– Звідки там дитина? – знову кадет заважає.

– Замовкни! А ти кажи, це, може, ваш єдиний шанс!

– Потім наче чашка дзенькнула.

– Чашка?

– Ага, а потім сьорбання і мугикання якесь.

– Мугикання?

– Ну, ото як п’яний, буває, мугикає. А потім тиша. Знову кроки, потім наче ящик висувають – і швидкі кроки геть. Потім тиша І все.

– Нічого такого не було! Чому я не чув, а ти чув? – ображається неспокійний кадет.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Обсуждение, отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x