Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914

– Та це ж дурня! – встряю я. – Ну як може бути висяк, коли це ж самодержець всеросійський, помазаник Божий! Ну що ви брехню знімаєте!

Олексій посміхається, патлатий кричить, щоб не заважав.

– Мокію, сиди тихо, люди працюють! – наказує Куровський.

Я тільки головою кручу, а сам думаю, що тільки бунтівники могли оце таке вигадати про государя, що він як чоловік слабкий. Але на цьому негідники не зупинилися! От полаялося подружжя і пішли Його Величність кудись, а Государиня залишилася біля дзеркала. Сидить, чепуриться, коли прийшов Абрам. Зробили з нього жида, щоб уже ніхто не помилився: з пейсами, у ярмулці, жилетці, капелюсі. Такий жид, як ото з малюнків. Тільки зайшов і одразу до государині. І вона, ні щоб стражу покликати, відштовхнути негідника, – сама до нього кинулася обійматися та цілуватися! Чесне слово, ось так і було!

Ну, далі це вже я дивитися не зміг і пішов геть. Хотів надвір вийти, але двері нагору зачинені. Покрутився я, побачив ще одні двері. Пішов туди, може, думаю, є-таки вихід. Коли чую, там розмова триває. Я і принишк біля дверей.

– Після закінчення роботи треба буде поїхати з Одеси, бо нас шукають кримінальники, – впізнаю голос Іполита Михайловича.

– Невже не можна їх налякати? – а це Куровський. – Бандити кляті! Цей Крік зовсім знахабнів! Треба виписати бойову групу і прибрати його! – патлатий дратується.

– Ми не можемо воювати на два фронти: і проти поліції, і проти бандитів. Краще б заплатили Кріку, і не було проблем.

– ЦК ніколи не погодиться на виплату грошей бандитам! Грошей, які дістаються нам важкою працею, кров’ю наших товаришів! – урочисто каже Куровський.

– Генріху! Про що ти кажеш? Це дуже важлива операція, питання грошей не мусить навіть підніматися! Ти що, отримав хоч якісь обмеження щодо цього? Ні! То головне не зберегти гроші, а довести операцію до логічного завершення! То краще було б заплатити, але зараз про це вже пізно балакати. Головне, щоб бандити тут нас не знайшли. Ви дотримувалися строгої конспірації?

– Так, Іполите Михайловичу, найстрогішої. Я був у приміщенні в центрі і провадив там відбір, а Олексій і Григорій організовували все тут.

– Як вам вдалося знайти цей будинок?

– Дядько Григорія колись очолював портову митницю. Злодій і хабарник при грошах, зараз лікується в Баден-Бадені, куди втік від розслідування його темних справ. Вся родина з ним, а племіннику дозволив пожити на дачі, щоб її не обікрали.

– Вас не могли вистежити дорогою сюди?

– Ні, я тримав бричку за чотири квартали від приміщення, де проводив відбір. Ті чотири квартали плутав сліди, дивився, щоб за мною ніхто не йшов. Цей будинок бандити не знайдуть, можете не хвилюватися.

– А кухар, який учора готував, і офіціант, який подавав? Вони не видадуть нас?

– Вони з Херсона, вранці відбули додому.

– Це добре.

– Іполите Михайловичу, а що робити з акторами та іншим обслуговувальним персоналом?

– Нічого, заплатити і відпустити.

– Але ж поліція їх швидко знайде.

– І що?

– Примусить розповісти правду.

– І що?

– Що зйомки несправжні.

– І що?

– Це будуть розповсюджувати в народі!

– Як ви собі це уявляєте, Генріху? Що в газетах буде надруковано, буцімто ті знімки та фільми, на яких особи царственого дому мають відносини з жидом, малоросом та негром, то все неправда і не відповідає дійсності? Та якщо так напишуть, то це буде найкраща реклама! В тому ж і справа, що вони будуть вимушені боротися з нами в умовах, коли їм не можна буде сказати і слова. Вони будуть у цугцванзі, ситуації, коли будь-яка їхня дія тільки погіршуватиме їхню позицію! В тому-то і геніальність цієї операції, що вона буде використовувати міць царського режиму проти нього!

Іполит Михайлович сміється.

– Але чи справді народ розлюбить царя, коли побачить, що той зраджує свою жінку, чи вона зраджує його? – сумнівається Куровський.

– Нам важливо зруйнувати ореол помазаника Божого навколо громадянина Романова. Щоб народ зрозумів, що цар – то звичайна людина, як і всі інші. Що в нього не стоїть, а жінка зраджує його. Не просто зраджує, а з жидом та негром. Чи он як Катерина Велика смоктала у козака – це теж вплине на десакралізацію влади! Але ще більше вразять публіку фотографії, на яких цар буде займатися мужолюбством! Бо це ж уже безсумнівний гріх!

– Що? – аж скрикує Куровський.

– Так! Мужолюбством! Ось це буде таким ударом, який знищить будь-які зв’язки між царем та народом, бо мужолюбів, або гомосексуалістів, якщо по-науковому, у нас не люблять. А тут сам цар таким займається! Це буде удар у саме серце самодержавства! І дурник Миколка нічого не зможе зробити. Як йому діяти? Виправдовуватися? Тоді треба казати, в чому саме. Хоч круть, хоч верть, а імператор наш по самі вуха в лайні. Режим буде обов’язково повалено, і наша ціль тепер – готуватися до того, щоб перехопити владу. Бо у перемоги завжди багато батьків, і багато хто спробує привласнити наш успіх. Нам треба діяти на випередження!