Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914

Здесь есть возможность читать онлайн «Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2013, ISBN: 2013, Издательство: Темпора, Жанр: Иронический детектив, Исторический детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Після виходу у відставку колишній філер Київського охоронного відділення Іван Карпович Підіпригора купує на зібрані гроші невеликий хутір Курбани Роменського повіту Полтавської губернії, де збирається вести спокійне життя провінційного землевласника. Та спокій йому дуже швидко набридає, тож Іван Карпович охоче починає займатися цікавими справами і поступово стає справжнім приватним детективом, а потім і зіркою пригодницької літератури всієї Російської імперії.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914 — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Я за голову жінку взяв, а там у волоссі дивне щось. Я дивлюся, наче металеве, виблискує. Диви як понаряджали! І що це тут відбувається? Ящик той, який Олексій, наче гармату, на мене наводить.

– Не дивися сюди! – кричить мені. Не дивлюся я. Очі заплющив, добре мені, аж паморочиться, вкотре дивуюся, що ось така робота мені припала. Коли як блимне у мене в голові! Ну, от частенько так бувало, що не можу я пригадати, а потім наче вистрелить у мене щось, і стає все зрозумілим. Згадав я, де цю жінку бачив! Згадав! Матір Божа! Та я ж цю жінку на сотенних асигнаціях бачив! Та це ж імператриця Катерина Велика! Точно вона!

Як відстрибну я, шаровари підхопив і давай тікати.

– Стій! Куди? – кричить мені Олексій, а я його відштовхнув і далі біжу. Патлатий на мене кидається – і його відштовхнув, аж Куровського збив. Ще трохи і двері з підвалу, тікати звідси, коли постріл. Біля вуха куля просвистіла, у двері вп’ялася. І зупинився я. Оглядаюся і бачу того Іполита Михайловича з браунінгом у руці. Кидаюся перед ним на коліна.

– Ваша благородь! Це що ж таке діється! Це ж матінка імператриця Катерина Велика! Яка на сотенних є! – кричу.

– Яка вона тобі матінка? Вона Запорізьку Січ зруйнувала і малоросів, братів твоїх, закріпачила! – каже цей Іполит Михайлович.

– Однак це ж особа царственного дому!

– Померла та особа давно, а ось це – Ліззі Кріґей, проститутка з вільного міста Гамбурга. А що схожа вона на когось, так багато людей схожих, – каже він, але браунінг не прибирає. – І взагалі, ти заробити хочеш чи ні, Мокію?

– Хочу, але щоб потім поліція за мною не бігала! А то он у Олександрії раз государю-імператору на афіші роги домалювали, так усіх міщан з тієї вулиці відшмагали, для виховання. А тут же ще серйозніша справа! Тут не шкуру, а голову знімуть!

– Справа таки серйозна. Але вибір у тебе такий: або робити, що ми скажемо, і потім отримати гроші, або не робити й отримати кулю вже зараз. І я зовсім не жартую. – Я і бачу, що він не жартує і вагатися довго не буде. Нічим же не ризикує, бо ніхто не знає, що я тут. Пристрелять, закопають у садочку і все. Був Іван Карпович приватним сищиком, а став добривом.

– То що обираєш?

– Та краще б пожити, молодий я ще вмирати, – стенаю плечима.

– Правильно, друже. То повертайся на майданчик і працюй, виконуй все, що Олексій наказує, і не рипайся.

– Слухаюся, ваша благородь. Вибачайте, що не зрозумів одразу.

Ну, і повернувся я до жінки. Почали, як ото вона заходить і вперше бачить. З переляку справа трохи не клеїлася, але потім очі заплющив, Ізабеллу згадав, і пішло-поїхало. Вже і так, і сяк, керує Олексій. Вже і в мене сили немає, тільки думками про Ізабеллу і рятуюся.

– Стоп, знято! – нарешті крикнув Олексій, який у цьому кутку був за головного. Підвівся він з-за свого ящика, підбіг, потиснув мені руку.

– Дуже добре все вийшло! Дякую. Тепер відпочивайте, а зараз змінити декорації!

Олексій побіг далі, навколо мене почали метушитися люди, які за десять хвилин зробили з кутка цілу кімнату в палаці. Я одягнувся і відійшов убік. Ізабелла принесла мені миску горішків і наказала їсти.

– Це корисно для чоловічої сили.

– А мене точно не арештують за все це?

– Ти подивися, що далі буде! – посміхнулася вона.

А далі було зовсім страшне. До кімнати увійшли чоловік та жінка. Я коли їх побачив, то мене аж заціпило. Бо це були государ імператор та матінка-імператриця Олександра Федорівна! Ну, не вони, але дуже вже схожі. Чоловіка я ще вчора примітив, але він був без бороди, то я не впізнав. А ось зараз, із бородою і в мундирі, ну точно ж государ! Так само й імператриця. Ось вони цілуватися почали, я відвернувся, щоб цього сорому не бачити.

– Чого це ти? – питає в мене Ізабелла і за оселедець смикає. Я ще про нього згадав. От як мені у Ромнах з ним з’явитися, з оселедцем цим? І так мене підозрюють, що бунтівник і начальство не поважаю, а то ж зовсім з’їдять, бо подумають, що мазепинцем став! Голити його доведеться. А приїду лисий, наче коліно, так перемивати мені кістки почнуть, де це я волосся втратив. От же клопіт. Я ото зітхаю від думок сумних, а Ізабелла сміється.

– Ох, Мокію, ну який же ти темний! Чого ти так за царя переймаєшся?

– Ну, він же государ імператор.

– То плюнь на нього і про себе думай. І горішки їж. Тобі ще сьогодні попрацювати треба буде.

– Знову той, на соломі когось м’яти? – питаю я, а сам думаю, що робота то приємна, але якби ще з Ізабеллою! Ото б воно.

А тим часом государ з імператрицею вже лаються. І з такого приводу дурного, що соромно й сказати. Мовляв, у государя той, як то прості люди кажуть, висяк. Не працює довбня. Валяється, як п’яний під парканом. Обвис півник. Ну, і багато ще інших висловів. Оце таке вигадати!

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Обсуждение, отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x