Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914

Здесь есть возможность читать онлайн «Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2013, ISBN: 2013, Издательство: Темпора, Жанр: Иронический детектив, Исторический детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Після виходу у відставку колишній філер Київського охоронного відділення Іван Карпович Підіпригора купує на зібрані гроші невеликий хутір Курбани Роменського повіту Полтавської губернії, де збирається вести спокійне життя провінційного землевласника. Та спокій йому дуже швидко набридає, тож Іван Карпович охоче починає займатися цікавими справами і поступово стає справжнім приватним детективом, а потім і зіркою пригодницької літератури всієї Російської імперії.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914 — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Цієї миті я чую, як двері до коридора відчиняються, і хтось починає мене палко цілувати. Я аж підстрибую з переляку, але це Ізабелла. Вчепилася мені в губи, ну, і я про все забув. Притиснув її до себе.

– Ви що тут робите? – вереск патлатого. То це він зайшов до коридора!

Ізабелла відсахується від мене, наче дуже перелякалася. У коридор виглядають Куровський та Іполит Михайлович із револьверами у руках.

– Вони підслуховували! Ця проститутка! – кричить патлатий і сам лізе за револьвером.

– Ні! – каже Ізабелла, робить крок до Іполита Михайловича, наче хоче щось пояснити, і з-під її сукні падають труси. – Ой! – вона червоніє і присідає. Я починаю защіпати матню.

– Вони підслуховували! – знову кричить патлатий! – Я бачив!

Іполит Михайлович махає рукою.

– Ідіть працюйте. Ізабелло, у Мокія ще сьогодні зйомка, не чіпляйся до нього!

– Та я що, я – невинна жертва! А цей варвар прямо ненаситний якийсь! – Ізабелла підморгує мені і йде геть. Коли проходить біля патлатого, той аж кидається на неї.

– Григорію, припини! – наказує Іполит Михайлович. Патлатий, може б, і битися поліз, але зупиняється.

– Ця проститутка, їй не можна довіряти, – гавкає, наче пес на ланцюзі.

– Мовчати! – Іполит Михайлович вгамовує патлатого і строго каже мені:

– Мокію, ти бережи сили, у тебе ще після обіду зйомки!

– Слухаюся! – киваю я. – Побережу. Просто вона така! – я рухами рук показую, яка в Ізабелли красива фігура, коли на мене з риком кидається патлатий: ревнує чи що. Його кулак свистить біля мого вуха, а мій потрапляє йому в нижню щелепу. І патлатий падає. Я його підхоплюю і обережно кладу на підлогу.

– Щоб головою не вдарився. А то я якось на Дніпрі одному матросу дав, а він, коли падав, головою вдарився. До лікарні його відвезли. А мене поліція схопила. Кажуть, як помре, то іти тобі, Мокію, на каторгу. Дякувати Богу, не помер морячок. А цей гарячкуватий! – переможно посміхаюся.

– В тебе тренований удар! – підозріло каже Іполит Михайлович.

– Мене англієць один навчив. Він був механіком на пароплаві. Якось захворів, і його в Олександрії залишили. Три місяці у нас лежав. А мене якраз кінь копитом вдарив, два ребра зламав. І я був у лікарні, то познайомилися, він мені показав пару прийомчиків. Це ще я не сильно вдарив! – переможно дивлюся на них.

– Забирайся звідси. І готуйся для зйомок увечері, – наказує Іполит Михайлович.

Виходжу з коридора, а там на мене чекає Ізабелла. Її бачу, і аж паморочиться. Хоч обережно ж треба, бо виходить, що Ізабелла за мною в коридор пішла і стояла за спиною, слухала. А я нічого й не помітив! Ну дівка! А потім же, коли почула, що до коридора хтось заходить, кинулася цілуватися, не просто цілуватися, а ще встигла з себе труси стягти, а мені ширінку розстібнути, що нас від підозр і врятувало! Слухайте, багато я вправних дівок бачив, але щоб ось так – ні!

Між тим у підземеллі тривали зйомки. Там жид чого тільки з государинею не витворяв, а вона й не проти.

– Ох і стогне ж, – посміхається Ізабелла.

– Ти її знаєш?

– Так, ми разом працюємо.

– А що за робота така?

– Ну, ти ж бачив фотографії з голими жінками, які гімназистам продають.

– То з жінками, а тут же на государя наклеп! Та Абрама за ноги повісять, коли спіймають.

– А він тут сидіти й не збирається. Поїде в Палестину, за державу свою воювати.

– Ой, а він куди? – дивуюся, коли до Абрама та імператриці ще Леопольд доєднався.

– Туди, – сміється Ізабелла.

– Зачекай, але ж хіба можна, щоб ото два чоловіки на одну жінку?

– Ну, ти, Мокію, зовсім дикий! Леопольд он з Африки, і то таких запитань у нього не виникає. Скільки хочеш може бути чоловіків. Вправна жінка і з трьома легко впорається.

І точно, дивлюся, що Леопольд зовсім не зайвим став.

– Господи, Содом та Гоморра, – бідкаюся.

– Гоморра, Мокію, ще попереду, – сміється Ізабелла. – Слухай, а що ти там під дверима почув?

– А ти наче не чула?

– Не чула. Я тільки підійшла, як Гриша за мною приперся. То що, заплатять нам?

– Заплатять. Але потім поліція нас шукатиме.

– Хай шукає. Я додому, до Неаполя зібралася, пароплав за тиждень. Їсти хочеш?

– Та можна.

Повела вона мене в куток, протилежний тому, де зйомки. У кутку самовар стоїть, чашки, хліб нарізаний, ковбаса, сир. У панів ото візьмуть ковбаси та сиру, покладуть на хліб, зверху хлібом прикриють, і зветься це – бутерброд. Мені Уляна Гаврилівна ті бутерброди робила, як її німкеня-господарка навчила. Смачна штука. Особливо коли побільше ковбаси та сиру і чай солодкий. Їм.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Обсуждение, отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x