Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914

Здесь есть возможность читать онлайн «Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2013, ISBN: 2013, Издательство: Темпора, Жанр: Иронический детектив, Исторический детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Після виходу у відставку колишній філер Київського охоронного відділення Іван Карпович Підіпригора купує на зібрані гроші невеликий хутір Курбани Роменського повіту Полтавської губернії, де збирається вести спокійне життя провінційного землевласника. Та спокій йому дуже швидко набридає, тож Іван Карпович охоче починає займатися цікавими справами і поступово стає справжнім приватним детективом, а потім і зіркою пригодницької літератури всієї Російської імперії.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914 — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

– Ізабелла.

Я дивлюся на руку, наче баран на нові ворота. Вона сміється.

– Тебе як звати?

– Мене – Мокій, – я кривлюся, що не здогадався вигадати красивіше ім’я. Хоч би Олександр або Костянтин. А то Мокій, тьху! Потім кривлюся, що оце таку дурницю подумав.

– А що за ім’я таке?

– По бідності дане, – зітхаю я.

– До чого тут бідність? – дивується вона, розмовляє з ледь помітною іноземною вимовою.

– До того, що не дали батьки панотцю подарунка хорошого, ото він і вибрав з календаря абищо.

– Та нічого, красиве ім’я. Я зватиму тебе Моккі!

Тільки киваю я, а самого наче по голові вдарили. У черепушці дзвін іде, перед очима хмари якісь, серце стукає, повітря не вистачає, бозна-що коїться. Ніколи такого зі мною не було. А то старому собаці засвербіло в сраці!

– Поїхали! – це Куровський виїхав на бричці з двору трактиру. Впевнено їздить, як справжній візник.

Ми застрибнули й помчали.

– Мокію, віддай Ізабеллі піджак, – каже Куровський.

– Мені не холодно, – заспокоює вона.

– Сукню її приховай, а то швидко нас знайдуть. І сама сховайся, щоб не видно тебе!

Я піджак зняв, дав Ізабеллі, вона якось хитро на сидінні вивернулася, лягла мені на коліна, піджаком прикрилася, наче й немає її. Далі їдемо, а я сиджу, наче кам’яний. Бо такого цінного вантажу ще на колінах не тримав. Ось ми за місто виїхали. Куровський коня наганяє, той аж летить дорогою. Ліворуч озеро якесь з’явилося. За розміром велике, але таке мілке, що і по пояс немає. Он у ньому люди ходять, чорні, наче шахтарі.

– Що це вони роблять? – дивуюся.

– Це Куяльницький лиман, – пояснює Ізабелла, яка з-під піджака визирнула, подивилася і знову сховалася. – В ньому солі, кажуть, корисні. То ото люди натираються, лікуються.

– Перший раз чую, щоби багном лікувалися! – дивуюся я. – Оце б кому сказав у нашому селі, то не повірили б люди.

Їдемо далі. Ось дачі почалися, минаємо їх, аж поки Куровський не зупиняється біля високого паркану з дикого каменю. За парканом будинок у два поверхи, палац майже. Куровський з брички зістрибнув, постукав у ворота. Не просто так постукав, а наче код якийсь вибив. Але одразу не відчинили йому, спочатку з другого поверху подивилися, хто приїхав. Потім тільки ворота відчинили, і заїхали ми у двір, весь заплетений зверху виноградом. Он висять китиці, хоч стрибай та їж.

Дивлюся, що ворота нам відчиняв молодий хлопець. Патлатий, в окулярах, мабуть, зі студентів. Коли побачив, що Ізабелла в мене на колінах лежала, то дуже розлютився.

– Хто це такий? – питає у Куровського і на мене дивиться, наче чорт на хрест.

– Це останній персонаж. Людина з народу, – пояснює Куровський.

– Та в нього пика хохляцька! Ти подивися! – дратується патлатий.

– Ти на свою подивися. Наче щур поголився, – сміється Ізабелла.

– Ах ти ж проститутка! – вибухає патлатий.

– Ану припинити! – наказує Куровський. – Припинити! Зараз Олексій подивиться, чи підходить він нам – Олексій!

У двір вибігає чоловік років тридцяти, в пенсне і в білій сорочці, з закоченими рукавами.

– Я слухаю.

Він блимає очима, мабуть, десь у темряві сидів, не може призвичаїтися до сонячного світла.

– Ось, подивися на цього, – каже Куровський і вказує на мене. – Наче непоганий.

Олексій підходить впритул, уважно роздивляється, потім торкається, мацає мене, наче коня на ярмарку.

– Зніміть, будь ласка, сорочку, – просить. Ну, добре хоч тільки сорочку. Знімаю. Олексій знову роздивляється.

– Які м’язи! – каже захоплено.

– Та він старий! Нам потрібен молодший! – дратується патлатий.

– Ні, і цей підійде, принаймні зовнішність фотогенічна. Те, що треба. А як щодо іншого? – він дивиться на Ізабеллу, а та всміхається хитро.

– Ще не перевіряла, нам завадили.

– Проститутка! – аж кипить патлатий.

– Замовкни! Іди в будинок! – кричить йому Куровський, але патлатий його не слухає. – Це наказ! Наказ!

Тоді тільки патлатий йде. Не подобається, як він на мене дивиться. Я знаю, що чим менше ворогів, тим краще. А тут ще ось такий малахольний.

– А що сталося, що ви його без перевірки привезли? – питає Олексій.

– На нас напали кримінальники.

– Кримінальники? Вони тут хоч до чого?

– Вимагали грошей. Мовляв, ми працюємо на їхній території і мусимо платити.

– Зовсім знахабніли. Треба повідомити…

– Нічого не треба! – швидко каже Куровський і киває в мій бік. Не довіряє мені. – Слухай, Мокію, а де ти так навчився битися? Цілий загін досвідчених кримінальників здолав!

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Обсуждение, отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x