Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914

Здесь есть возможность читать онлайн «Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2013, ISBN: 2013, Издательство: Темпора, Жанр: Иронический детектив, Исторический детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Після виходу у відставку колишній філер Київського охоронного відділення Іван Карпович Підіпригора купує на зібрані гроші невеликий хутір Курбани Роменського повіту Полтавської губернії, де збирається вести спокійне життя провінційного землевласника. Та спокій йому дуже швидко набридає, тож Іван Карпович охоче починає займатися цікавими справами і поступово стає справжнім приватним детективом, а потім і зіркою пригодницької літератури всієї Російської імперії.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914 — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

– Та припини ти! І так тоскно! – гримнув я на професора, а сам озирався навкруги. Натовп зі смолоскипами вже був далеко позаду, нас оточував темний ліс, серед якого текла неширока річка з повільною течією. Ми були як на долоні, на плоті з багаттям, нас легко можна було застрелити, і це мені не подобалося. Я подивився, як би лягти, щоб мене важко було поцілити. – Ну не вий, а то скину тебе у воду! – настрахав я професора, розпач якого мені заважав.

І ще щось заважало. Щось точно заважало, але я не міг зрозуміти, що саме. Я крутився, погрюкував кайданами, чекав на кулю будь-якої миті, а потім зрозумів, що мені страшно. Так-так, страшно. Я багато чого бачив у житті, кілька разів був на межі смерті, але ніколи не боявся. Бо це дурне почуття, яке заважало рятуватися. Я завжди був спокійний і не дозволяв паніці охопити себе. А тут я вже тремтів. Страшно, дуже страшно, надзвичайно страшно. Я не розумів, чого саме я боюся. Намагався заспокоїти себе, шепотів, що найстрашніше з того, що може трапитися, – мене вб’ють. І все. Треба заспокоїтися і спробувати цього уникнути. Я казав собі правильні речі, але не чув їх. Мене трясло від жаху. А тут іще верещав професор, який почав битися головою об пліт, розбив собі обличчя. І мені теж захотілося битися головою, втекти у біль, втекти хоч куди від цього жаху, який мене обступав.

– Ворони! Ворони! Ні! – заверещав професор і почав плазувати плотом, наче переїханий колесом червак. Я хотів заспокоїти його, які там ворони у нічному лісі, коли сам відчув рух їхніх крил і хижі погляди. Саме відчув! Не побачив і не почув, а відчув і зрозумів, що ось тепер боюся по-справжньому. Ворони, ворони! Вони зараз розклюють мені голову! Ні!

– Змії, змії! – заверещав професор, який, мабуть, хотів зістрибнути з плоту в річку, бо дивився у воду. – Змії! – заволав він і різко відкотився від води до вогнища, притиснувшись до нього спиною. Запахло смаженим, бо камені вогнища встигли розпектися, професор заверещав, але анітрохи не відсунувся.

– Змії! Змії!

І я теж побачив тих змій! Вся ріка складалася зі змій, величезних чорних отруйних змій, то вони, а не вода, несли нас кудись у чорний жах! Змії! Я сам відсахнувся від краю плота, я…

Я з усієї сили ударився головою об пліт. Я мусив скинути з себе цю мару, яка налізла на мене! Які ворони, які змії, що це за маячня! Професор верещить наче різаний, але то він, а це я! Я не вірю у цю маячню, я… Я почув виття вовків і жах, страшний жах почав таврувати мене, наче розпеченим залізом. Професор зовсім божеволів, я на власні очі бачив, як біліє його волосся і…

В мене була мить, усього мить, коли розум був ще при мені, коли він випірнув з моря жаху, яке накрило мене з головою. І цієї миті мені вистачило, щоб зрозуміти, що робити. Я завжди обмірковував свої кроки, думав, що буду робити в такому випадку і що в іншому. Я знав, що успіх приносять добре обмірковані операції, в яких на будь-яку несподіванку був свій план. Але іноді часу, щоби все обміркувати, не було, іноді треба було діяти і діяти терміново. І тоді я зрозумів, що плисти далі на плоту – то вірна смерть. Мене вистачить трохи надовше, ніж професора, але я все одно збожеволію, жах виїсть мене, наче миша горіх. Треба було зробити щось несподіване, щось таке різке, що могло дати мені хоч малий шанс. Їх благородь штабс-капітан Мельников, який полюбляв грати в шахи, називав це «хід конем», якийсь несподіваний для всіх і для самого себе крок, який усе змінював. Це я потім уже довго розумував, а тоді в мене була мить, а може, менше миті, коли жах і паніка хоч трохи відступили. І я кинувся до професора. Він заверещав гучніше, побачивши мене, може, подумав, що я вовк, а я з усієї сили вдарив його лобом у лоб. Професор вмить знепритомнів, а я з розгону вдарився головою об одну з каменюк, якими було викладене вогнище. І теж знепритомнів.

Отямився, коли вже почало потроху світати. Багаття догоріло, там лише жевріло кілька жарин. У мене боліла голова. Що й не дивно, їй добряче дісталося. Поруч хрипів професор. У нього було перелякане обличчя, мабуть, йому наснилося щось погане. Я подивився на його обличчя і згадав ніч, той страх. І він повернувся. Я затремтів. Навколо вже почало трохи світлішати, річка принесла нас у якийсь затон, нічого страшного, але мене почало колотити. Я звісив голову і опустив її в холодну весняну воду. Тримав там довго, скільки міг. Потім підняв і хапав ротом повітря. Жах наче трохи зменшився. Я штовхнув професора. Той розплющив очі й перелякано подивився на мене.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Обсуждение, отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x