Андрис Лагздукалнс - Прокляті рубіни. Книга перша. Стилети Борджіа

Льолька, яка на той час вже втратила дитячі ілюзії від повсякденного життя, трохи поколотила понти та дозволила Максу затягнути себе в ліжко. На її подив, Макс виявився гідним партнером, тож їхній зв'язок, який вони ретельно приховували від всіх, тривав понад вісім місяців.

Розгледівши в дівчині талант, Макс посвятив молоду журналістку в таємниці професії, познайомив з редакторами та потрібними людьми, про що жодного разу не пошкодував. Незабаром Льольчині репортажі не поступалися за своєю якістю й пікантним подробицям витворам вчителя. А гонорари перевищили найсміливіші її очікування.

Але, на жаль, все гарне має властивість швидко закінчуватися. Так сталося й цього разу. Макс, втративши почуття здорового глузду, опублікував карколомний репортаж, темою якого стало блискавичне кар'єрне зростання одного з урядовців. Ще й на додачу докладно описав його матеріальний добробут та інтимні захоплення в товаристві неповнолітніх членів суспільства, які були аж ніяк не жіночої статі. Вибухнув скандал. На лихо, урядовець виявився кращим приятелем сина Самого, про що журналісту й пояснили за допомогою бейсбольних біт та гостроносих черевиків. Провалявшись три тижні на лікарняному ліжку, Макс втік з країни. На останок він порадив Льольці, яка не переставала рюмсати від переляку, зав'язувати з цією брудною справою, тобто з журналістикою.

Таку ж саму пораду надали дівчині й троє здоровенних голених під нуль чоловіків, одягнених у чорні дорогі костюми, які зустріли її наступного дня біля виходу з кав'ярні. Пообіцявши у випадку, якщо вона не вгамується, продати Льольку арабам, здоровані, ввічливо уклонившись, поїхали у своїх справах у салоні чорного величезного, як бронетранспортер, позашляховика.

Тиждень Льолька ховалася на дачі у Маргоші, шепочучи прокльони на адресу Макса, чорного піару, жовтої преси й себе – дурепи безмозкої.

На відміну від Дашки, Льолька була в душі жахливою боягузкою, що досить часто давало її подрузі привід для жартів і дружніх настанов. Побувши подушкою для сліз, Дар'я (яка мала народитися чоловіком, але щось нагорі переплутали) строго вичитувала улюблену подругу й наставляла її на шлях боротьби та подолання перешкод. Це допомагало, але ненадовго. Замість одних жахіть в уяві Льольки з’являлися інші. Так було й цього разу.

Отримавши нову порцію підтримки, вона чекала на подальший розвиток подій. Але на глибокий Льолькін подив більше її ніхто не турбував, не телефонував, на сторінках у соцмережах погроз не висловлював. Заспокоївшись, вона зробила спробу опублікувати пару репортажів про зірок шоу-бізнесу, але двері редакцій газет та журналів перед нею зачинилися наглухо. Вирішивши не випробовувати долю, Льолька почала шукати чим продовжити заробляти на життя далі. І тут знову їй допомогла хрещена.

За порадою Марго, Льолька пішла на курси для копірайтерів й закінчивши їх, спробувала себе на новому терені. Талант, він і в Африці – талант. Справа пішла. Але тяга до журналістики не відпускала. Льольці кортіло писати, що аж у «голові шкварчало». Тим паче, що за вісім місяців божевільного життя з Максом, вона зібрала безліч сюжетів, як кримінальних, так і просто життєвих, які так і залишилися сюжетами на аркушах блокнотів.

Вихід, як не дивно підказала Дарина. Під час наступних пивних посиденьок, коли Льолька знову затягла пісню: «Я хочу писати про життя, а не про плойки, надувні матраци та ультратонкі прокладки», – подруга, уважно подивившись на неї, видала вбивчу фразу.

– Пф-ф-ф!!! А хто тобі писати не дає? Пиши книжки.

– Які книжки, Дашунь? Адже я журналістка, а не письменник, – слабо заперечила Льолька, вже починаючи розуміти, що подруга має рацію.

– Хм! Якщо хочеш, щоб тебе арабам продали, строчи й надалі свої репортажі. А хочеш розповідати про життя – пиши книжки. Як там вставку на початку роблять? – Дарина п'яно замислилась, а потім з багатозначним виглядом промовила: – Ага, згадала! Всі події нереальні, персонажі вигадані. Схожість не шукайте. Мої вам вітання, сто разів цілую, Льоля! За книжку тебе ніхто вбивати не буде. Став вигадані прізвища та завуальовано описуй події, можеш, навіть своїх героїв до іншої країни запровадити від гріха подалі. Ще й грошей заробиш, ти ж у мене талант!

Дарина виявилася права, ніхто Льольку більше вбивати або продавати в рабство не збирався. У вільний від фрілансерської роботи час, вона накидала кілька сюжетів, які, на її подив, склалися в повноцінний роман. Звичайно ж, першими читачами стали Дашка й Марго, які високо оцінили сюжет роману та стиль новоявленої письменниці.