Андрис Лагздукалнс - Прокляті рубіни. Книга перша. Стилети Борджіа

Одружуватися Марго більше не збиралася, завівши «для здоров'я» двох молодих коханців-екстремалів – інструкторів з дайвінгу та парашутного спорту, повністю поділяючи їхню пристрасть до цих дорогих захоплень. Дітей у неї не було, тому хрещена перенесла всю свою нерозтрачену материнську любов на Льольку.

Марго відповіла одразу. Вислухавши захоплені крики улюбленої племінниці, привітала її, та з радістю погодилася приєднатися до їхніх посиденьок увечері. За цими розмовами Льолька мало не проґавила каву, що підскочила догори. Вона підхопила турку й перелила шиплячу та запашну коричневу рідину до чашки. Любов до гарної міцної кави й вміння її заварювати, теж були отримані під час спілкування з хрещеною. Вдихаючи гіркий аромат, Льолька маленькими ковтками пила напій, що обпалював рота, безцільно пересуваючись кухнею.

Потрібно було добити текст, щоб звільнити вечір, але вона не могла змусити себе засісти за роботу, яка не рушала з місця, хоч ти лусни. Натхнення не було, а відкараскатися звичайною відпискою від замовника Льолька не бажала. Сарафанне радіо у рекламі своїх здібностей під час пошуку клієнтів річ незамінна, яка на додаток ще й зобов'язує постійно тримати марку. Тому, створивши собі ім'я в середовищі фахівців з написання текстів, що сприяють продажу, Льолька пишалася своїм авторитетом і їй навіть на думку не спадало вдатись до звичайнісінької халтури. Тим паче, постійно зростаюча конкуренція, підстьобувала талановиту дівчину до пошуку нових ідей та вдосконалення своєї майстерності. Ось і зараз у її голові мимоволі прокручувалися різні варіанти злощасної статті, розбавляючи святковий настрій від звістки про заслужену перемогу жалем про незавершену справу.

Допивши каву, Льолька помила чашку і, поставивши її до сушарки, повернулася в крісло. Підібгавши ноги, вона зручно влаштувалася на широкому сидінні, поклавши на коліна ноутбук. Знайшовши у пошуковику кілька фірм, які продавали аналогічну продукцію, заглибилася в читання рекламних текстів, автоматично вишукуючи помилки у колег й приміряючи свої намітки.

Але робота все одно не йшла. Думки постійно поверталися до радісної новини. Раптово згадалося, як після закінчення навчання, вона, окрилена своїми успіхами у виші та схвальними відгуками викладачів, стала до праці у міській газеті. Але крила занадто швидко опустилися, потім з них повисмикували пір'я, а згодом і зовсім обрізали по саме не можу. Як виявилося, професія журналіста в газеті, нехай і у такій розкрученій, що виходила величезним накладом у Києві та області, докорінно відрізнялася від тієї професії, якій її вчили цілих чотири роки.

Репортажі Льольки за випадки корупції та зловживання в середовищі посадовців, за тяжке становище: дитячого будинку, ветеранів та інвалідів нікого не цікавили. Потрібні були «смажені факти» стосовно верхівки суспільства, за події у нічних клубах, за брудні вподобання рок, або поп-зірок. Редакторів цікавило життя хлопчиків-мажорів та їхні карколомні витівки: хто яку тачку придбав, як швидко її розгепав, хто з ким переспав, хто у кого відбив чергову подружку, дружину, чоловіка, зруйнував родину й на її уламках створив нову «вдалу».

Редактори гримали на Льольку, шматували тексти й вказували пальцем на двері. Після цього вона рюмсала в кабінці туалету. Вся у шмарклях телефонувала Маргоші й Дар’ї, вислуховуючи заспокійливі слова та поради. Незабаром Марго це набридло і вона познайомила хрещеницю з одним із провідних столичних журналістів, який входив у ТОП-10 за кількістю опублікованих статей та за сумами отриманих за них гонорарів.

Журналіст був на п'ятнадцять років старшим за Льольку, двічі розлучений. Він мав підсаджену коньяком печінку, легку форму сколіозу й цілу купу знайомих у середовищі олігархів, депутатів та зірок столичного бомонду. Але інформацію Макс Свєтлов (за паспортом Іван Перескокін) черпав зовсім в іншому середовищі.

Офіціанти та бармени елітних ресторанів й нічних клубів, покоївки та адміністратори готелів, продавці автосалонів, ювелірних бутиків, інспектори ДПС і опера з «уголовки» за щедру винагороду, а іноді з почуття звичайної людської неприязні, яка часом межувала з почуттям відвертої ненависті до «зірок нації», постійно постачали його цікавими подробицями їхнього особистого життя. Не гребував Макс і чорним піаром, розкручуючи на замовлення теми, з майстерно розіграними розлученнями та публікуючи інтимні подробиці життя «зірок» шоу-бізнесу, які переростали в гучні скандали й судові розборки.