Андрис Лагздукалнс - Прокляті рубіни. Книга перша. Стилети Борджіа

Від батька вона перейняла ділову хватку і вміння зрозуміти кандидата у потенційні покупці. Навіть досвідчені продавці із захопленням спостерігали, як вона проводила переговори. Дашка узяла на озброєння «метод Жеглова» та успішно застосовувала його на практиці. Вона вміла залізти в душу до співрозмовника, зрозуміти його, а за необхідністю – і побути серветкою для сліз. Вона все робила швидко – миттєво оцінюючи обставини й блискавично приймаючи рішення.

Ось і зараз, почувши про Льольчин успіх, Дар'я безпомилково вловила її бажання розповісти за довгий й такий бентежний шлях до перемоги. Відчувши це, вона сама призначила зустріч. Льолька посміхнулась, подумки побажавши подрузі успішного завершення перемовин і набрала номер Марго.

Марго доводилася Льольці одночасно хрещеною матір’ю та двоюрідною тіткою. Своїм другим ім’ям (яке практично замінило найперше, прописане в паспорті та свідоцтві про народження) дівчина була зобов'язана саме їй.

Маргоша в свої сорок два роки встигла тричі вийти заміж та розбігтися. І всі три рази вдало, як вона всім розповідала, але, як не дивно – це відповідало дійсності.

Від кожного з колишніх чоловіків, Марго отримала пристойне збільшення у грошовому плані. Вона примудрилася зберегти з колишніми прекрасні відносини, не дивлячись на те, що кожен із чоловіків після розлучення з Марго, створив нову родину.

Отримані від чоловіків гроші вона не розтринькала, на відміну від більшості подруг, а з розумом вклала в бізнес, який будувала на власний розсуд, без партнерів і кредитів, користуючись природною кмітливістю та вродженим почуттям краси й гармонії.

В наслідок цього – Маргарита Турова стала власницею дачі в престижному селищі неподалік від столиці, спа-салону, двох крамниць елітних парфумів та лазні.

З крамницями та салоном Марго впоралася сама, а лазнею керував тамбовський сільський мужик, до якого всі зверталися «Петрович».

У свої п'ятдесят шість років, Петрович розумівся на легкому парі, віниках, травах й трав'яних чаях та зазвичай у жіночій душі.

Незрозуміло як, але Маргоша виділила його в натовпі ринкових вантажників, де Петрович перебивався випадковими заробітками під час подорожі з Португалії у Тамбовську область. До Європи, за його словами, він потрапив без копійки грошей і без знання мови, просто з цікавості властивої слов'янської душі – подивитися, як інші народи живуть.

Вивчення народів затягнулося на сім років, за які він встиг не тільки подивитися, але й органічно вписатися в європейське суспільство, доки пильні співробітники еміграційної служби Португалії не виявили його в порту Лісабона. Чоловік був затриманий під час спроби нелегально потрапити на борт вантажного пароплава, який прямував до Аргентини. З незрозумілих причин Петровича депортували замість Росії до України.

З Європи він виніс відмінне знання п'яти мов, вміння готувати чудову піцу «Весела вдова», пасту «Де ля Римо» і дивовижно смачну лазанью, масу анекдотів, народних пісень та жартів з примовками.

Марго оселила його на дачі, найнявши на роботу садівником. Інакше Петрович не погоджувався приймати матеріальну допомогу. Її найближчі подруги крутили пальцями біля скроні, пророкуючи, що «безхатько» обкраде дачу, влаштує там кубло для вживання наркотиків, торгуватиме самогонкою ы наостаннє зґвалтує Маргошу, після чого обов'язково її вб'є.

Яке ж було їхнє здивування, коли після двотижневої відсутності вони всією компанією, суботнього ранку з'явилися з перевіркою. Окрім незвичайного дизайну дачної ділянки «комісія» виявила дерев'яний зруб, який невідомо звідки з’явився на подвір’ї і під час детального огляду виявився лазнею.

Ще більше вони здивувалися після того, як Петрович, змусивши «панянок» переодягнутися в льняні сорочки, до колін, влаштував їм сеанс «банного релаксу». Сеанс тривав три години й складався: з семи заходів у парильню, з віниками, жартами й піснями, розпивання трав'яних чаїв, дерев'яних цебер, наповнених ароматною сіллю, в які втомлені бізнес-леді з задоволенням опускали натруджені ступні та легкого перекусу – дивної за смаком юшки з карасів, виловлених у озері. Після цього «панянки» проспали до вечора, а прокинувшись, відчули себе народженими заново.

Саме тоді у Марго й з’явилася ідея поставити «банний релакс» на комерційну основу. Петрович, який звертався до Маргоши не інакше, як «Бариня», почухавши бороду, погодився очолити лазневий підрозділ, тому, як на його думку – йому зараз все одно нічого було робити.