Ладканки — весільні пісні і приспівки.
Лайнак — сміття, гній.
Ланець, ланц — ланцюг.
Лахи — лахміття.
Лом — сухе гілля, сушняк, хмиз.
Люшня — дерев’яна деталь, яка зв’язує вісь воза з полудрабком.
Магайбі — помага бог.
Мазур — житель Мазовії, місцевості в Польші.
Ми — мені.
Мі — мене.
Мо’ — може, можливо.
Мож — можна.
Молебень — один з різновидів богослужіння, що відбуваються у дні релігійних свят або церковних подій.
Му — йому.
Мя — мене.
Неборята — від неборак — людина, становище якої викликав Співчуття.
Най — нехай, хай.
Нігди — ніколи.
Ніх — ніхто.
Ніц — нічого.
Ногавиці — штани.
Ню — її, неї.
Няньо — батько.
Оба-смо — обоє, обидва.
Окоман — економ.
Опришок — тут народний месник.
Орендар — шинкар, корчмар.
Осадники — офіцера й унтер-офіцери польської армії, вихідці з поміщиків та куркулів, яких поселяли хуторами понад радянсько-польським кордоном на землях, відібраних у місцевого українського населення.
Паланок — пліт.
Пантрувати — дивитися пильно, уважно.
Парастас — церковний похоронний обряд.
Парафія — нижчий церковний округ, що об'єднує віруючих одного храму.
Патик — палиця.
Перепудитися — перелякатися.
Півдеци — тут півнорми.
Півока — півштофа — міра вина, горілки, що дорівнює 1/20 відра. Пляшка горілки такої ж міри.
Під — горище.
Піє — співає.
П’їц — піч.
Плибанія, плебанія — попівський будинок; попівський маєток.
Покута — церковне покарання за злочини, гріхи.
Пристріт — за марновірними уявленнями, хвороба, викликана чиїмось злим поглядом.
Проводи — релігійне свято поминання померлих (називається ще «гробками»). Відзначається після пасхи.
Пундики — рід печива або пиріжків.
Реверенда — ряса, буденний одяг священика з довгими і широкими рукавами.
Реентий — керівник церковного хору, регент.
Риза — верхній одяг священика під час богослужіння, а також металеве покриття на іконі.
Рум’янок — ромашка.
Сардачина — верхній теплий одяг із сукна, розшитий нитками
«Сват» — маленька частинка в човнику ткацького верстата
Си — собі.
Тестамент — заповіт, духівниця.
Ти — тобі.
Тра — треба.
Трійло — отрута.
Тя — тебе.
Увихатися — посилено працювати.
Фіглюватй — жартувати.
Форналь — конюх.
Хавтура, хаптура — іронічна назва приношень попу.
Ханьки м’яти — нічого не робити.
Хло’ — хлопець.
Хорогва — полотнище або металева дошка на древку із зображенням святих та церковних символів.
Цапина — інструмент лісорубів.
Цуравий — у лахмітті, обідраний.
Чей — може.
Човпуть — товчуть.
Чо-с — чого.
Чумарка — верхній чоловічий одяг.
Швакати — бити батогом.
Шопа — хлів для возів та інших сільськогосподарських знарядь.
Шпацирувати — прогулюватися.
СПИСОК ОСНОВНИХ ДЖЕРЕЛ, ВИКОРИСТАНИХ У ЗБІРНИКУ
1. Святий телепень. К., Держлітвидав України, 1955.— 171 с.
2. Народ про релігію. К., вид-во АН УРСР, 1958.—391 с.
3. Скакав піп через пліт. Ужгород, Закарпатське обласне вид-во, 1958.-87 с.
4. Українська народна сатира і гумор. Видання друге, доповнене. Львів, Книжково-журнальне вид-во, 1959.— 281 с.
5. Україна сміється. К., «Радянський письменник», т. 1, 1960.— 394 с.
6. Українські народні прислів’я та приказки. К., вид-во АН УРСР, 1961,- 526 с.
7. Коломийки. Львів, Книжково-журнальне вид-во, 1962.— 280 с.
8. Народ про релігію. Прислів’я і приказки. К., Держполітвидав УРСР, 1963. — 175 с.
9. Українські народні прислів’я та приказки. Дожовтневий період. К., Держлітвидав України, 1963.— 791 с.
10. Народ сміється. Гуморески, анекдоти, прислів’я, приказки. К., «Веселка», 1964.— 111 с.
11. Смійтеся на здоров’я. К., «Дніпро», 1966.— 163 с.
12. Закарпатські сміховинки. Ужгород, «Карпати», 1966.—142 с.
13. Українські народні анекдоти, жарти, дотепи. К., «Дніпро», 1967.— 383 с.
14. Коломийки. К., «Наукова думка», 1969.— 603 с.
15. Мудрий оповідач. К., «Наукова думка», 1969.— 269 с.
16. Тисяча усмішок. К., «Дніпро», 1970.— 287 с.
17. У святих отців не знайдеш кінців. К., «Дніпро», 1971.— 167 с.
18. Придніпровські сміховини. Дніпропетровськ, «Промінь», 1971.— 262 с.
19. Українські прислів’я та приказки. К., «Дніпро», 1976.— 215 с.
20. Веселий оповідач. К., «Мистецтво», 1977.— 166 с.
21. Дніпровські, сміховинки. Дніпропетровськ, «Промінь», 1978.— 192 с.
22. Біля райських воріт. Ужгород, «Карпати», 1980.— 277 с.
23. Матеріали рукописних фондів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР.
Читать дальше