Народ - Народ про релігію

Були дні, чорні дні,
Не прийдуть ніколи.
Ми всі церкви віддамо
На клуби і школи.

Закінчили ми співати:
Надоїли дзвони,
І релігія з попами,
І всі забобони.

Колись, за царату, попи нас дурили.
Про пекло і рай вони все нам твердили.
Хто вірив їх брехням, тим рай обіцяли,
А хто не молився, тих пеклом лякали.
Царя і міністрів ми скинуть зуміли,
І пекло попівське ущент розгромили.
Закони тиранів ми геть зруйнували,
І рай той прекрасний самі збудували,
Але не на небі, а тут, на землі,
В Радянській країні, в братерській сім’ї.

Пожурились у селі
Попи, дяки, куркулі,
Біднота всміхається,
В колгоспи єднається.

Не агітуй мене, мамо,
Я при думці цій лишись:
Ти як хочеш, я ж уранці
До артілі запишусь.

І твого німого бога
Я не буду більш просить,
За артіллю перемога,
В гурті добре буде жить.

Закувала зозуленька
В зеленому лузі,
Одержали глитаї
Від нас по заслузі.

Над лужком-бережком
Лине спів трембіти,
Лине слава про Вкраїну
По усьому світу.

Без святого Миколая
І діви Марії
Дружно втілюєм в життя
Заповітні мрії.

Вже давно живуть без бога
Люди робітничі,
Виконують п’ятирічні
Плани виробничі.

Ми забули про ікони,
Космос ми штурмуємо,
Голос Партії у всьому
Ленінський ми чуємо.

Як же нам не танцювати,
Як же не радіти?
Ми без божої підмоги
Будем в щасті жити!

Над лужком-бережком
Пісні розлилися…
Будувати комунізм
Всі дружно взялися.

Вже супутники літають,
Літають ракети.
Є у нас не «слово боже»,
А кіно й газети.

Круг землі ми облетіли
В кораблі космічнім,
Ми без бога наближаєм
Дні комуністичні.

Вже супутники радянські в космосі літають,
Нашу милу Батьківщину вони прославляють,
Прославляємо піснями нашу славну еру,
Ми ракету запустили в космос на Венеру.
Облетіла всю планету радісна новина,
Що в космосі побувала радянська людина.
Закукала зозулиця та сіла на камінь.
Повернувся із космосу товариш Гагарін,
Ой злетіла ластівочка у чотири кола,
Перша жінка-космонавтка — Валя Терешкова,
Ой кукала зозулиця на дубовім мості,
Ми вже скоро полетимо до марсіян в гості;
Вже у космос проложена широка дорога,
Тепер усі люди знають, що нема там бога.

Вже у нашому селі
Церква опустіла.
В клубі всі — старі й малі,—
Там культурна сила.

Ось погляньте, добрі люди,
Як живеться весело,
Без попа в природу зміни
Величезні внесено.

Наша молодь героїчна
Не вірує в бога,
Простелилася велична
В комунізм дорога.

Церква кликала молитись,
За земельку всім коритись —
І підпанку, і царю,
Глитаю і жандарю.
*
Цар Микола нас дурив
Пеклом та гріхами.
Ми за те його прогнали
У спину штиками.
*
Ой, яблучко,
Соку спілого,
Через бога ми не їли
Хліба білого,
*
Ой, яблучко
Покотилося,
Бодай тая релігія
Провалилася,
*
Піп Євстрат зайшов до Йвана,
Про суд мовить грізно,
— Тікай з хати! — Іван каже,—
Поки ще не пізно.
*
Спустив голову вже піп,
Бо немає бариша:
Не ідуть до церкви люди,
Не кидають ні гроша,
*
Ой ти, попе, ти хитренький,
Не ходи до хати —
Більше тобі панахиди
Не будем давати.
*
Ой нема на небі бога,
Немає й між нами —
Вже до церкви заросла
Стежка бур’янами.
Од села до села
Комсомол зростає,
Піп у церкві на бабів
Сумно поглядає.
*
Піп наш новий побут лає;
Ходить, наче п’яний.
Комсомольська пісня славна
Глушить дзвін різдвяний.
*
Я колись молилась богу
І била поклони,
А в колгосп як поступила,
Спалила ікони.
*
Не піду я більш до церкви,
Дує вітер з степу.
Піду грамоти учитись
Краще до лікнепу.
*
Годі тобі, моя мамо,
Богові молитись,
Бери книжку, іди в школу
Грамоті учитись.
*
Ми книжки стали читати,
Книжки вказують нам путь,
А попівськії молитви
Нам нічого не дадуть.
*
Ой казала мені мати:
— Іди сповідатись!
А я пішла у колбуд
Освіти навчатись.
*
Не піду я більше в церкву,
Молитись не буду,
Щовечора приберусь —
Мандрую до клубу.
*
Покинула навік церкву,
Зітхнула легенько,
Полегшало на душі,
Гарно на серденьку,
*
Стара баба Ковалиха,
Що богу молилась,
Всі ікони познімала,
В печі попалила.
*
Цур їм, пек, святим іконам,
Ти їх викинь за вікно.
Будем ходить, чоловіче,
До лікнепу та в кіно.
*
Не гудуть церковні дзвони,
Піп з села утік давно,
Замість церкви на майдані
Збудували ми кіно.
*
Старий бог Саваоф,
Нам тебе не треба,
Бо, як видно, в усім світі
Ти найбільший ледар.
*
Що у селі Максимках
Новії закони:
Продав ризи свої піп,
Попадя — ікони.
*
Не до дернин ми підемо
На попову, таксу,
А підемо розписатись
До свого сільзагсу.
*
Піп танцює під віконцем,
Хоче, щоб вінчалася,
А я з Грицем-комсомольцем
В загсі записалася.
*
Ой ви, попи-ризоносці,
Не кадіть кадилом,
Давно пройшли ті часи,
Як ви нас дурили.
*
Ой, дурили колись нас,
Щоб молились богу,
А тепер вже вийшли ми
На світлу дорогу.
*
Гей, пряма у нас дорога
І пряма, неначе вдень,
Без попа ми і без бога
У майбутнє увійдем.
*
Ми відкинули усі
Старі забобони,
Попалили назавжди
Божії ікони.
*
Ой у лісі на поляні
Стоїть дуб зелений,
В нас тепер немає церкви,
Весь народ письменний.
*
Казав піп у церкві строго:
— Вірте, люди, завжди в бога,
А ми йому: — Не чади,
В темноту нас не веди!
*
Ой казала мені мати:
— Треба бога шанувати,
Треба богові коритись
Та до церкви йти молитись.
*
Ой казав брат Архип:
— Хай іздохне краще піп.
Треба, мамо, одвикать
Дармоїдів годувать.
*
Каже мама моя строго;
— Ти чому не віриш в бога?
Я їй прямо відповів:
— Не було й нема богів.
*
Тече вода з-під явора,
Явір похилився.
Нема церкви, нема бога,
А піп зажурився.
*
Зникло пекло, бог, чорти
І святі угодники,
Бо усюди у селі
Молоді безбожники.
*
Я не піп, я не дяк,
Я не богомолець,
Ось як трохи підросту —
Буду комсомолець.
Я хрестика не ношу,
Я й не богомолка,
Запишуся у союз,
Буду комсомолка.
*
Комсомольця любить —
Треба відміниться,
Хрест на шиї не носить,
Богу не молиться.
*
Комсомольця полюбила,
Зразу ізмінилася,
Всі ікони викинула
Й разу не молилася.
*
Наберу собі на кофту
Червоного кумачу.
Комсомольця любить буду,
Богомольця не хочу.
*
Над будинком, де роками
Піп про бога нас дурив,
У повітрі прапор має —
Колгосп клуб там утворив.
*
Сцену з вівтаря зробили,
Не чадить там більш свіча,
Клуб весь ясно освітила
Лампа сяйна Ілліча.
*
Вся релігія схитнулась,
Діло, бачите, у тім:
Не ідуть у церкву люди,
А ідуть в народний дім.
*
Раніш піп нам розказував
Лиш про рай та небеса,
А тепер ми у колгоспі
Самі творим чудеса.
*
Не ходила я до церкви,
Не піду молитися,
А піду я до колбуду,
Щоб повеселитися.
*
Розійшлися пісні нові
Та й по нашому селу.
Не піду тепер до церкви —
В ту попівську кабалу.
*
Без кропила та кадила
Краще нам земля вродила,
Не вернуть попам назад
Старий царський — божий лад.
*
Піп з парафії утік,
Покинув ікони,
Нам потрібний агроном,—
Геть всі забобони.
*
Колись богу йшли молиться,
Щоб не висохла пшениця,
Тепер бога ми не знаєм,
Там, де сохне, поливаєм.
*
Ми, щоб гарні мати жнива,
Вже давно зреклись кадила,
Попрощалися з попом,
Бо в селі є агроном.
*
Хто надіється на бога,
Того жде нужда, тривога,
Ми науку поважаєм,
Добрий урожай збираєм.
*
Настя вірила не богу,
А в науку вірила.
Буряків п’ятсот центнерів
На гектарі міряла.
*
Од церков віє пил
Ще й давнісінький.
Ви кінчайте, попи,
Свою пісеньку.
*
Без богів в нас лани
Урожайнії.
Геть попів, геть старе,
Жнем комбайнами.
*
У колгоспі чесні люди
І живуть без бога,—
Всім прослалась трудовая
В комунізм дорога.
*
Високо літали й низько,
І далеко, й зовсім близько,
Ще й кругом землі промчали,
А святих не зустрічали.
*
Добре стало тепер жити —
Зникла темна каламуть.
Конституція вказала
Життя нове, ясну путь.
*
Нема спитих, нема бога,
Нове життя стало.
Слово Партії у світі
Гордо зазвучало.
*
При царях та попах,
Знай, богам молилися.
При Радянській нашій влад
і Грамоти навчилися.
*
Вже давно святі з богами
Відійшли у небуття,—
В нас хати не з образами,
А з портретами вождя,
*
Ми із радістю працюєм
В час новий і ясний,
І частівки всім співаєм
Про життя прекрасне.