Народ - Народ про релігію

Розвісила Єва вуха,
Рот роззявила та й слуха,—
Щоб же було відійти
Або зовсім утекти!

Єва яблучок нарвала
Та й в куточку гризти стала,
А Адам про це не знав
Та й собі він гризти став.

Не догризлися до краю,
Наробили шкоди в раю.
За такії-то діла
Бог прогнав їх відтіля.

Єва з раю так тікала,
Чуть всі жили не порвала,
А Адам увесь упрів,
Поперед Єви летів…

Цілий вік нас цим дурили.
Всюди в школах так учили.
А тепера уже люд —
Не терпить таких облуд.

Духовенство має лапу,
Мов у звіра-хижака,—
Про попа, муллу і папу
Наша правда отака.
Піп за «рай» останню шкапу
Брав по селах з бідняка,—
Про попа, муллу і папу
Наша правда отака.
Драв мулла теж добру плату
З бідняків із кишлака,—
Про попа, муллу і папу
Наша правда отака.
Папа теж — як гроші в лапу,
Всі гріхи вам відпуска,—
Про попа, муллу і папу
Наша правда отака.
В нас нема пожив їх лапі,
Бо не знайдуть дурака, —
Всім «святим», муллі і папі
Наша відповідь така.

Зібрав наш піп компанію,
Цілу автокефалію:
Всіх бандитів, волоцюгів,
Гірких п’яниць, ледацюгів,
Куркулів-п’явок, злодіїв,
Монархістів, «добродіїв»,
І сам, як цехместер —
По-се-ре-ди-ні.

Заснував церковну раду
Для затемнення народу:
З Грицька Мильки, Марка Бруса,
Савки Лежня — торботруса,
Гаркавого Молибога —
Взагалі, що є гидкого…
Конокрад Терешко —
В них за го-ло-ву-у.

Заснував сестричні братства
Для гріховного блаженства:
Все з ледачих та брехух,
Та бульварних потягух.
Хто не хоче працювати,
До попа йде ханьки м’яти…
Піп немов баран той
Серед че-ре-ди.

То ж не церква, то крамниця,
А йдуть дурні ще молиться,
Несуть гроші, паляниці,
Крутять з попом молодиці;
Піп не знає й до якої,
Не одній біди накоїв…
Тепер тільки каже:
«А-лі-лу-я».

Ой у нашому селі
Були собі куркулі,
Був і піп, був і дяк,
Був і штунда Забіяк.
Куркуль казав: — В колгосп не йди!
А піп кричав: — Дома сиди!
Казав штунда Забіяк:
— Не працюйте, як і я.
Та громада — добрі люди —
Розпізнала їх до дна
І побачила одразу,
Що то лавочка одна:
І всі тії кулаки —
Стопроцентні павуки,
І той піп, і той дяк,
І той штунда Забіяк.
І пішла громада дружно
У наш новий колектив,
Щоб життя нове засяло
Серед наших вільних нив.
Отоді-то кулаки —
Стопроцентні павуки,
І той піп, і той дяк,
І той штунда Забіяк
Почали агітувати,
Почали чутки пускати,
Плітки почали мотати.
І нарешті зібралося
Все вороже це кубло
І рішило підпалити
Все колгоспівське добро.
Та не вдалося — попались
Усі разом, всі підряд:
І ті вражі кулаки —
Стопроцентні павуки,
І той піп, і той дяк,
І той штунда Забіяк.
Вся ця лавочка одна
Одержала все сповна…

Ой, у селі на Поділлю
Дзвонять дзвони у неділю,
Дзвонять дзвони, аж гудуть —
Люди в церкву щось не йдуть.
Піп Варлампій з тої скуки
Кадильницю бере в руки
Та по церкві з нею шарить.
Як той шуляк в небі парить.
Треба було б начинати
І пора б уже кінчати,
Та це діло не годиться,
Бо з дяком нічим ділиться.
Та й задумав ухитриться,
Чудотворцем притвориться.
Вломив воску він кусок,
Здійняв з стіни образок,
Умить скрутив грубу свічку
Й заніс ніччю у криничку.
Повернувся сам додому
І не каже це нікому.
Та й до ліжка. Роздягнувся,
Ліг, закашлявсь, осміхнувся:
«Чудеса твої, о боже!
Тут напевно допоможе».
От і рано чуть на зірку
Піп вже будить свою дівку:
— Встань, Олено, та й не спи-но,
В діжку води наноси-но!
Дівка встала, захиталась,
Взяла відра та й подалась,
І приходить до криниці,
Щоб набрати тут водиці.
Над криницею схилилась,
З переляку чуть не вбилась,
Відра кинула додолу,
А сама бігом додому.
Та й прибігла до попа
З переляку чуть жива:
— Ой ти, матінко моя,
Чудо боже є у нас!
— Що з тобою, ти, небоже,
Яке чудо бути може?
Що ти п’яна та чи що же?
— Ой, не п’яна і ніщо же,
А плаває образ божий!..
Піп з повагою встає, Молитовника бере,
За дзвонарем посилає,
До криниці поспішає.
Приступився до криниці —
Образ плаває в водиці.
Задзвонили усі дзвони,
Позбирались старі жони,
Ліплять свічки до криниці,
Піп звелів зробить каплицю…
Сповістили архирея,
Зібралася попів зграя,
Всі читають і співають
І це «чудо» восхваляють.
Народ став туди товпиться,
Щоб води тої напиться.
Сліпих, кривих обмивають,
Та чогось не помагає,
Лише батюшка Варлампій
Все кишеню набиває…
Появились вчені люди,
Розказали про всі «чуда»…
Ані чуда, ані бога,
Ані признаку до того.