Народ - Народ про релігію

— Мамо, а що, той дядя вчитель арифметики?

— А звідки ти взяв це, синку?

— То чому ж у нього плюс на грудях, ще й на ланцюжку?

Глянула жінка у вікно й каже до матері:

— Ой лихо, чорт попа несе до нас.

А її дочка, років чотирьох либонь, вибила назустріч попові, довго приглядалася до нього, а тоді й питає його:

— Ви піп? А до ж чорт?

— Який чорт, дитино? — здивовано питає він.

— А чого ж мати дивилася у вікно і казала бабусі, що вас до нас несе чорт.

Якось піп питає студента:

— Ви вірите в чудеса?

Студент відповідає:

— У природі чудес немає.

— А ось вам приклад: з високої дзвіниці впав чоловік і залишився живим. Це що таке, не чудо?

Студент відповідає:

— Ні, просто випадок!

— Припустимо. Цей же чоловік другий раз вилазить на дзвіницю, падає і знову залишається живим. Це по-вашому не чудо?

— Ні, просто совпаденіє.

— Припустимо! А ось цей чоловік третій раз вилазить на дзвіницю, падає і знову залишається живим. Це що по-вашому, чорт вас візьми, чудо чи ні?

— Просто звичка!

На сповіді піп запитує дідуся:

— Грішний?

— У мене, батюшко, гріхів нема. Баба моя грішниця. — А що вона зробила?

— Я викинув образи з кімнати, а баба спалила їх.

Якось тонув піп і став репетувати:

— Рятуйте, хто в бога вірує!

І потонув…

— Та чому ж ніхто не рятував?

— Не було віруючих.

— Скажіть, тату, ким би ви хотіли мене бачити після того, як я закінчу середню школу?

— Вчись, синку, на попа. Подивись он на нашого отця Василія. Хіба йому погано живеться?

— Н, ні. На попа не хочу, бо на мій вік не вистачить дурнів.

Перестали наші колгоспники вірити в бога. Церкву закрили і замість неї побудували колбуд. Всі богомільні стали тепер активними членами гуртка безбожників. В колгоспі з кожним роком та все кращі наслідки господарювання…

Якось в черговому тиражі одна бувша богомільна бабуся, тепер безбожниця, на свою облігацію виграла 3000 карбованців. І ось пізно ввечері, коли бабуся вже мала лягать спати, почувся стук у двері, і на порозі з’явилась невідома людина, а позад неї щось зовсім не схоже на людину. Не привітавшись, людина почала лагідним голосом:

— Давай, бабо, гроші, бо чорт на небо не пускає…

І бабуся узнала, що перед нею сам бог, що попався в руки чортові, а той не пускає його на небо.

— Я їх в ощадкасу здала, — відповіла бабуся.

— Давай, бабо, гроші, бо чорт на небо не пускає,— почулося знову. — Як не даси, то я тебе тяжко покараю за це.

А чорт у сінях все ногою туп-туп, туп-туп.

— Господоньку мій милосердний, пождіть же ви до завтрого, я вже завтра сходжу в ощадкасу і принесу гроші, а ви тоді прийдете, І я вам їх віддам, коли вже таке.

На цьому і розійшлися.

Другого дня ранком, нікому нічого не кажучи, пішла бабуся до району, але не в ощадкасу, а в міліцію. Розповівши про все, вона пізно ввечері поверталася додому разом з кількома міліціонерами.

В цей час бог і чорт влізли до бабусі в хату і стали ждати, поки та прийде з грішми.

Не встигла бабуся ще ввійти до хати, як перед нею з’явились, мов з під землі виросли, бог і чорт.

— Давай, бабо, гро… — і не доказали, бо в цей час в дверях з’явились два міліціонери.

Коли ж зняли маски з цих «святих», то виявилось, що це піп і колишній сільський куркуль.

Отак з того часу не стало вже ні бога, ні чорта, і живем ми спокійно.

Був у нашому селі дуже набожний чоловік. Ільком звали. Служив він при церкві паламарем, а як віра в бога почала занепадати, то й до чудодійства вдався. Дуже вже хотілося чоловікові врятувати набожність на селі: жив же з цього.

І хоч займав він невелику посаду, проте, видно, перепадало на його долю чимало…

Викопав отой Ілько підземний хід у церкву і давай щоразу там десь годині о дванадцятій ночі чудеса витворяти.

Довідались про це наші сільські парубки, а особливо отой Данько Семишкур. Був він комсомолець і взагалі хлопець такий, що самого чорта за хвоста на руку намотає. Якось він і каже:

— Я того божого сина відучу, як людей посеред ночі залякувати. Іч, пророк який мені знайшовся!

А в селі, треба сказати, люд загомонів про «чудеса» церковні… світопреставленіє, про суд божий… Одним словом, нісенітниця покотилась селом;