Народ - Народ про релігію

А тих, хто хоче війни, жде те, чого зазнали пани в Росії в 1917 році.

Якось послав бог на землю ангела провести божественну агітацію. Прилетів він і потрапив до одного колгоспника, а той саме дрова рубав серед двору. От ангел і каже:

— Знаєш, раб божий, мене послав бог до тебе із миром (олія священна).

А дядько і каже:

— Та і я ж не з боєм до тебе. Кажи, що таке?

— Увєруй господу богу, приблизись до царства небесного!

А дядько:

— Хе-хе-хе! Як же я приблизюсь! Що я — крила маю, так як ти, чи верхи на тебе сяду та полечу?!

— Не согрішай, раб божий, не тіло твоє нужно, а душа! А дядько саме одрубав замашну поліняку та як крикне:

— Так ти душу з мене хочеш узяти?!

Та як уцуркає його по спині, так він аж крила розставив та хотів щось сказати, а лялько вдруге, та він насилу вирвався, а дядько тоді і каже сам собі:

— Прийшов з миром, а пішов з боєм.

Одна бабуся знайшла на дорозі карбованая та й каже своїй сусідці:

— А ти кажеш, що бога на світі немає. Дякуючи йому, я й знайшла оці гроші.

— Смішні ви, бабусю, — відповідає та, — не богові дякуйте за це, а роззяві.

Старенька бабуня дала в автобусі гроші на квиток. Кондуктор щось повертів той гривеник у руках та й каже:

— Викиньте ці гроші, вони старі.

— Чого б це я викидала гроші?! Згодяться до церкви, там і вкину в скарбоньку, піп не роздивиться, а богові однаково, він і не розбере, старі вони чи нові.

Сидять учні духовної семінарії на уроці. Викладач навчає їх, як треба під час посухи криниці святити, щоб дощ був. Наводить приклади.

Схопився один:

— Отець Миколай, а що робити, коли святиш, святиш криниці, а дощу нема?

Глипнув той на нього понад окулярами:

— А що, ви не зможете барометра купити? Який же дурень піде святити криниці, коли стрілка барометра на посуху стоїть? Ясно?

Один піп все страшив людей, що їх за гріхи бог і святий Ілля покарають.

— Грім уб’є кожного грішника! — закінчив піп своє казання.

— А може, й не вб’є,— каже на те один чоловік. — Адже всюди громовідводи поставлено.

Піп не знав, що на те казати. Але до другої неділі придумав. На казанні довго говорив про те, що всі люди грішні перед богом, і закінчив словами:

— Кайтеся, люди! Бо електрика уб’є кожного грішника!

— Що не кажіть, батюшко, а на сучасну техніку дивлячись наша церква таки плентається в хвості. От візьміть Іллю-громовика. Намальований він на колісниці. Краще посадили б його на ракету.

— То ви не додумали до кінця. Від ракети буде тільки свист, а нам треба, щоб гуркотіло.

Хлопчик років п’яти бував на зборах і чув, що за шкоду знімають людей з роботи.

Якось пройшла велика буря. На городі вітер повалив соняшники, виложив картоплю, поламав у саду дерева. Старенька бабуся ранком дивиться у вікно і журиться:

— Боже, боже! Скільки ти шкоди наробив людям, скільки добра попсував.

Внук прокинувся, слухає і заспокоює:

— Бабусю, не журіться, його за це з роботи знімуть.

Запитує онучка бабусю:

— Скажи, а бог є?

— Є,— відказує бабуся.

— А він сильний?

— Так, він всемогутній!

— Так чому ж він наші супутники і космічні кораблі не поскидав звідти?

— Він прогнівався на людей і нічого не хоче робити, — відказує бабуся.

— А, я знаю! — зраділа Оленка. — Він уже став старий і пішов на пенсію, як наш дідусь!

— Що це у вас з головою? — запитав лікар хвору. Вчора приходили до мене з обвареною рукою, а тепер і голова, бачу, перев’язана. Що сталося?

— Та це я в церкві поклони богові била, щоб рука швидше загоїлась.

Ченцеві в одній церкві показали голову св. Івана Хрестителя. Чернець поцілував голову й сказав:

— Слава богу, то вже шоста його голова, яку мені довелося цілувати!

— Панотче! Ви бачили? Скоро почнуть люди сходитись, а наша божа мати не плаче! — доповідає дяк.

— У! — сердиться піп. — Знову якийсь чорт воду відключив.

Стоїть коло плоту піп і дивиться на вулицю лютими очима. Підходить до нього дячок і питає:

— На кого це ви, батюшко, так «ласкаво» дивитесь?

— Та он пішов наш лікар… Вже три дні я чекаю, що від баби Горпини пришлють за мною соборувати, а він, триклятий, узяв і вилікував її.