Народ - Народ про релігію

Годі терпіти, годі стогнати,
Годі попам догоджати,
Годі вже їхні кишені глибокі
Щиро грішми насипати.
Гроші ті важко для нас добувати
У куркулів під штилями й силу останню свою віддавати
І в копійках, і книшами,
Їх годувати, самим погибати,
Діток маленьких морити,
Щоб цілий вік свій в темряві блукати
Й щастя земне їм прижити.
Всі вони досі гуляли й співали,
Горя людського не чули,
За панахиди свитини здирали
Та жили останні тягнули.
Чуєте, котяться хвилями громи,
Кличуть усіх повставати?!
Треба ж під прапором нашим червоним
Йти порятунку шукати.

Уставайте, браття, бо вже біла днина,
Бо вже в нас ся появила дивная новина.
Уставай з постелі та пускай до хати,
Будем тобі пролетарську колядку співати.
Ми прийшли до тебе, брати комуністи,
Запитати, чи вписаний до виборчої листи?
Ми робочий голос не даймо в оренду,
Проганяймо посіпаків, рясу й реверенду!
Бо ті чорні круки все лише нас дурять,
Все нам товчуть хрін під носом, ладаном нас курять,
А ми собі, браття, держімося купи,
Та й берімо всі цапини у робочі руки!

Вставай, господарю,
Та пускай до хати,
Будем тобі пролетарську
Колядку співати.

Ми тобі віншуєм
Жити у світлиці,
Аби твої діти їли
Білі паляниці.

Та аби так було,
Треба й тобі дбати:
Разом з класом робітничим
Проти панів стати.

Ми робочий голос
Не даймо в оренду,
Проганяймо всіх буржуїв,
Рясу й реверенду,

Бо ті чорні круки
Людей чесних дурять,
Все нам товчуть хрін під носом,
Ладаном нас курять.

Попи та владики
Бодай ся вдавили:
Вони хрестом розбивають
Робітничі сили.

Панам не поможуть
Хрести і кадила,
Бо змете їх з лиця землі
Робітнича сила.

Нам на небі попик наш
Царство обіцяє,
А сам його на землі
Уже днеська має.

Що там буде на тім світі —
Не треба нам знати.
Ми хочемо на землі
Царство збудувати.

Ой колись ми на багатих
Тяжко працювали,
Доста хліба в своїх хижах
Ніколи не мали.

Умішалися сльоза ми,
Кланялися богу,
Не хотів нам землі дати
Ні під єдпу ногу.

Лише правда Ленінона
Дала мені волю,
Загоїла мої рани,
Щоб не знав я болю.