Народ - Народ про релігію

Один піп був на вечорницях і догулявся аж до ранку. Прийшов додому п’яний, а це діло було у неділю — треба йому йти до церкви править. Почав читати граматки, ті, що селяни подали, щоб він помолився за їхніх родичів; а щоб даром грошей не платить попові, так вони позаписували за три покоління. От він і натрапив зараз на одну, а там написано: «Тіта», «Тіта», а тоді «Гапки», а тоді знову «Тіта». Так він як приспішив читати, щоб скоріш:

— Тіта, тіта, гоп-тіта, гоп-тіта!..

А тоді як підскочить, як піде вихилясом, на одній нозі — згадав гопак учорашній, а люди як шарахнуться із церкви, а їх хто стріне і питає:

— Що таке трапилось?

— Піп сказився! — відповідають.

В церкві піп зібрався говорити про. Мойсея. Піп був п’яний і дяк п’яний, але хочеться їм іще похмелитися. А горілку вони брали у шинкаря Мойсея, що жив на горі. Він давав їм все у борг. Перед проповіддю посилають вони псаломщика і кажуть:

— Піди до Мойсея і візьми горілки.

А сам піп починає читати і питає православних:

— А чи знаєте ви, православні, що Мойсей сказав на горі Сінайській?

А псаломщик саме вернувся без горілки — невдача йому, значить, вийшла, злий, та ще з порога на всю церкву як крикне:

— Та що ж він сказав? К чортовій матері обох вас послав! Верніть, каже, торішні гроші, то тоді іще дамі

В одній церкві та курив піп. І от йому захотілось під час відправи закурити, а тютюну не було. Він знав, що дяк курить і ховає тютюн у вівтарі. Піп вийшов із вівтаря та до дяка й співає:

— Ой дяче, дяче, де ти тютюн прячеш?

А дяк:

— В олтарі по праву сторону, під старою іконою, під самим Миколою.

А піп йому:

— Амі-і-нь!

І пішов закурювати.

Монах у великий піст хотів з’їсти яйце.

Почав пекти його у своїй колії на свічці. Зайшов ігумен, побачив це і каже:

— Ти що робиш? Хіба можна?

— Отче ігумен! Диявол спокусив! Прости…

З’явився чорт та й каже ображено:

— Ти не бреши. Я й сам не знав, що на свічці можна пекти яйця!

— Солдат, молись богу.

— Нашто?

— Та щоб бог здоров’я дав.

— А дохтор нашто?

— Ну так щоб хліба послав.

— А цар нашто?

— Ну так щоб гарну дівчину дав.

— А вот за єто так стоит помолиться.

Один солдат, вернувшись із служби, пішов у церкву й захотів поставити свічку Миколаю-угоднику. Купивши за копійку свічку, він по військовому звичаю застромив її за вилогу шинелі. Коли підійшов до Миколая, аж гульк — нема свічки. Мабуть, або хтось пожартував та витяг, або, коли ліз поміж народом, сама вискочила з-під вилоги. Збентежений цим, він зложив дулю:

— Ну, як не зумів зберегти свічки, то на ось тобі!

І бадьоро вийшов із церкви.

Заказує солдат молебень, а дяк і пита:

— Який тобі, з акахвістом?

— Да не дюже закатістой, так копєєк на десять.

Тараса Григоровича закували в кайдани і кинули у в’язницю. Сів він на ліжку в камері, звів очі догори і змолився до бога:

— Господи милостивий, господи милосердний, всевидящий, далеке? ти бачиш, — бодай би тобі очі повилазили!..

Піп. Подивися-но, дяче, чи ніхто не йде, чи під рукою нічого не несе?

Дяк. Он мужик Іде, під рукою порося несе.

Піп. Подай, господи!.. Подивись-но, дяче, чи ніхто не йде, чи під рукою нічого не несе?

Дяк. Он мужик іде, під рукою дрючка несе.

Піп. Тобі, господи!..

Один не дуже кмітливий, але набожний чоловік щодня молився богу:

— Помилуй, боже, Єлаю (його жінку), татка, мамку і мене, грішного!

А тоді питається у матері:

— Мамо, а дядька Луку?

А мати каже:

— Ну його к чортовій матері — він дуже гордий.

Тоді цей чоловік молився вже кожний день так:

— Помилуй, боже, Єлаю, мамку, татка, а дядька Луку к чортовій матері!