Народ - Народ про релігію

— Нащо ти його поцілував?! То ж лукавий. — І почала чорта ганьбити й мірошника заодно.

Стерпів мірошник, нічого не сказав попаді, вийшов мовчки і додому. А це було в самий піст перед великоднем. От приїхала попадя до млина муки на паску питлювати. Він пустив камінь, питель причепив до одного кінця, другий дав попаді тримати, а сам побіг за чимсь.

А тим часом питель добре натіпав попаді руки. Нарешті прибігає мірошник і каже:

— А треба було його зачепити за кілочок!

А вона йому:

— А лихо знало твої порядки!

Тоді він і каже:

— Ото і я не знав ваших порядків у церкві між богами та чортами і поцілував усіх підряд!

Якось піп казав мирянам:

— Якщо тебе ударять у ліву щоку, підстав праву…

До попа підійшов дід Павло і ляпнув попа по лівій щоці так" що аж луна пішла.

Піп Тихін і оком не кліпнув.

— Сину мій, — промовив він, — в писанії сказано: якою міркою міряєте, такою і вам відміряють, — і так заїхав дідові в зуби, що той аж на землю гепнув.

Здивовані миряни запитали:

— Що трапилось?

— Та це ми з дідом Павлом тлумачимо один одному різні вислови з священного писанія, — відповів піп, звівши очі до неба.

— Ану, скажи мені, Івасику, що то значить: «В поті чола їстимеш хліб свій»? — питається священик на уроці закону божого.

Івасик: — А це значить, коли у нас зрештою-таки буде хліб, то будемо доти їсти, поки не впріємо…

Йшли два солдати. А їстоньки хотілося — жах! Підходять до базару, а навпроти базару була церква. Ось один солдат підходить до бабки, що продавала хліб і сало, і каже:

— Поглянь, бабко, церква з хрестом хилиться…

Другий каже:

— Справді, церква з хрестом хилиться!

Поки бабоньки позадирали голови, один з солдатів взяв хліб і сало, а другий каже:

— О, слава богу, церква з хрестом стала.

Перший додає:

— Немає, бабонько, ні хліба, ні сала.

А баба не стрималась і в серцях:

— Побий мене грім, краще б церква впала, ніж украли хліб і сало.

Один чоловік робив дерев’яні лопати. Наробить їх, вивезе на базар, продасть — і з того собі й проживає.

Одного разу виїхав він на базар з лопатами, став і продає. Підходили люди, підходить і піп. Взяв він лопату в руки, покрутив її і питає:

— З якого дерева лопата зроблена?

— О, батюшко, з хорошого дерева, — каже чоловік, — з верби.

Піп кинув лопату та й каже:

— Це чортзна-що, а не дерево!

— Коли верба — чортзна-що, то на біса ж її в церкві святять! — обурився чоловік.

Оженився чоловік і взяв жінку таку, що ходить у церкву, а він і разу не був у церкві. Вона його гонить до церкви, а він каже:

— Я не знаю, яка вона!

— Дивись, де зелена криша, то то й церква.

Він удягся й пішов селом. Дивиться — аж стоїть шинок, а мох уже старий-зелений на йому поріс зверху. Він дума: «Аж це то — церква» — і заходить туди. Дивиться, а там сидить дід та грає на скрипці, а баба танцює п’яна, другі мужики в карти гуляють. Він постояв і пішов додому. Жінка й питає його:

— Був у церкві?

Каже:

— Був!

Що ти там бачив?

— Скільки я, — каже, — там чудес бачив!

Жінка питає:

— Яких?

— Старий Спас грає на бас, а свята Пречиста наділа намиста та гу-цу-цу, гу-цу-цу по церкві. А Миколай-чудотворець сидить за столом з святими та вхватить за ноги боженя, та об стіл головою, та: «Нєт лі в кого козиря?»

— То ти ж, — каже, — був у шинку, а не в церкві!

— Ти ж казала, де зелена криша, то там і церква, то я туди й пішов!..

Ходить піп по хатах з молитвою.

— А чого це ти, Охріме, не ходиш до церкви?

— Що ви, батюшко, як не хожу? Але ж порядки у вас які? Коли не піду, то або паски святять, або сповідають.

— То це ти два рази на рік ідеш, а треба частіше.

— Коли б ви, батюшко, таку користь від церкви мали, як я, то ви б і разу не пішли.

Грицько: — А я кажу, куме, що недобре в церкві хропіти під час казання.

Василь: — І я так кажу, бо можна інших розбудити.

Ходив піп по церкві і размахував кадилом. Так старанно розмахував, що воно зачепилося за рясу і гаряче вугілля посипалось за халяву. Батюшка забігав, а потім ліг посеред церкви на спину і почав дригати ногою.

— Що це ви, батюшко, робите? — питають здивовані миряни.

— Це святе подриганіє,— відповів піп і мерщій почав скидати чобіт.