Наталена Королева - Легенди Старокиївські

Особливий ґатунок анемон. Тільки на Україні вони фіалові, в Італії – рожеві, в Галичині – білі.

Хаїре – «радуйся», старе грецьке привітання.

Назви цих зел – автентичні, так їх називають на Україні баби-воріжки.

Баб’ячий прокльон – bіscumalbum.

Цікаво, що ще нині в Сербії називають «ладоржицями» (очевидно: ладожрицями) закосичених зеленню дівчат, що зі співами ходять селами на Зелені свята, а потім збираються на забави: співи, танці.

Так називає Геродот привезену з Бористену на Делос діву, що зі своєю подругою Опідою стали потім славними в Греції пророкинями – пітіями.

У стародавніх греків мати Фойбоса звалася Лето, або Латона, що означає Темна Ніч.

Про острів Делос існувала у греків віра, що він «не тримається корінням землі».

Цю пісню чула авторка у Києві від лірника, якого було покликано до київського Інституту благородних дівиць разом з московським «сказателем» билин. А професор Вас. Ник. Малінін висвітлював різницю між «южноруським» і «собственно руським» світоглядом й «підходом» до теми.

Так зазначає Геродот.

Крім Арги й Опіди, Геродот ше називає другу пару посвятних дів – Лаодіке та Гіпероху, які також лишились на Делосі.

Мідь засвячена Ладі.

Delphіnіum.

Старовинна атгицька гра: треба плеснути водою з певної віддаленості на шалю терезів, щоб вона спустилась й стукнулась об камінь.

Блиск.

Сяйво.

Передранішній вітер.

Світанок, зоря.

Меч-кінчак – гострий з обох боків.

Перед світовою війною показували ще руїни цього заїзду, що ніби належав батькові св. Олени Рівноапостольної.

Гагія – свята.

Власне не до Царгорода, бо до нього переніс столицю Константан, син святої Олени, вона перевезла хрест до Рима.

У св. Амброзія.

292 Св. Олені могло тоді бути 34-35 літ.

Константан охрестився лише перед смертю.

Цієї думки тримається у своїх творах св. Тереза з Авіли.

Історично.

Адріан.

Історично: Константин Великий скасував смертну кару розпинанням.

Букцина – римська мідяна військова сурма.

Скальд – норманський співак.

Притик – стовп, до якого прив’язували корабель.

Боричі – славний київський боярський рід. Р. 954 це наймення згадується між послами князя Ігоря до Царгорода. По найменню цього роду звалося й урочище «Боричів тік» або «Боричів взвіз».

Р. 1150 відбувся в Києві на «Ярославовому дворі» перший на Русі-Україні турнір «з уграми».

Мимохід – кінь, вивчений виступати завжди враз обома правими та обома лівими ногами. На такому коні дуже зручно і спокійно їхати (що знаю з досвіду).

Так запевняє автор з XІІ століття.

Ільмар – ім’я майстра, якого підпис було можна прочитати на деяких полив’яних плитах при розколинах у Десятинній церкві.

Грушки «благодатні» дуже розповсюджені були в Україні, особливо на Полтавщині. Всередині були цілком темно-червоні, ніжні, солодко-кваскуваті і пахли вином.

Вудвуд – стара назва птаха удода, що в Україні вважали його за зловісного, лихого. У мусульман же він є «вісником архангела Джебраїла» (Гавриїла) й приносить щастя тому, хто його побачить.

Скальди – скандинавські співаки-кобзарі.

Тор – бог грому і блискавки.

Одрина – спальня, староукр. слово.

Валгала – норманський Рай.

У Києві, під Андріївською горою, є й донині вулиця, що зветься «Кожум’яки».

Образ Богоматері.

Барма– широкий комір на спосіб пелерини на княжому зодягу.

За княжих часів давали два наймення: «церковне» і «мирське».

Кияни ще перед світовою війною твердо вірили, що святий Володимир мав доньку Людмилу. Це наймення було дуже популярне у старому Києві.