Наталена Королева - Легенди Старокиївські

Профетос – жрець.

Психопомпос – дослівно: провідник душ; так називали Гермеса, обов’язком якого було відводити душі померлих до Елізіуму – раю або Тартару – пекла.

Пущик – сич.

Равл – слимак, равлик.

Ракоці Ференц ІІ (1676-1735) – трансільванський князь, керівник антигабсбурзької визвольної війни угорського народу. Війна почалася на території нинішнього Закарпаття.

Раменатий – плечистий.

Расени – самоназва етрусків, що населяли у першому тисячолітті до н. е. північно-західну частину Апеннінського півострова (Етрурію).

Рева – лоза.

Рогволод (Василько) Рогволодович (ІX ст.) – полоцький князь.

Рогніда Рогволодівна (пом. 1000 р.) – полоцька княжна, друга дружина київського князя Володимира Святославича.

Руми – руїни.

«Руська правда» – зведення норм давньоруського права XІ – XІІ ст.

Сен-Жермен Карл – відомий французький алхімік і авантюрист (XVІІІ ст.), життя і пригоди якого сповнені різних таємниць.

Сиринкс – старогрецька пастуша сопілка; кілька сопілок різної довжини, зібраних в один музичний інструмент, свиріль.

Скити – скіфи – племена, що жили в VІІ ст. до н. е. – ІІІ ст. н. е. на півдні нинішньої України.

Софо кл (бл. 496-406 до н. е.) – давньогрецький драматург.

Споювати – з’єднувати.

Стилос – паличка, якою писали в давнину.

Таберна (таверна) – корчма.

Тавити – плавити.

Таврида – давня назва Кримського півострова.

Танатос – у грецькій міфології – бог смерті; його зображали, як і Ероса, крилатим і заквітчаним вінком з квітів маку.

Тарча – щит.

Тебаїда (Фебаїда) – Еллада, Греція; сестра Аполлона.

Тектина – рідина.

Тигла – вогненна піч.

Тиркиз – обрій.

Титани (Гіганти) – у старогрецькій міфології – велетні, що хотіли скинути всіх богів; їх переміг Зевс і поскидав у Тартар – пекло.

Трирема – стародавня галера з трьома рядами весел по обидва боки.

Троль – карлик.

Туніка – у давніх римлян – спідній одяг під тогою.

Убрус – скатерть.

Уеди – сухі долини в пустелях.

Уроєний – уявний, надуманий.

Фавн – божество римської міфології, покровитель лісів, отар і пастухів. У грецькій міфології – Пан.

Фаетон – у давньогрецькій міфології – син Геліоса й океаніди Клімени. Не міг впоратися з сонячною колісницею, і Зевс убив його ударом блискавки.

Фойбос (Фобос) – дослівно «блискучий», друге ім’я Аполлона, бога світла, сонця, поезії й музики.

Хова – нянька.

Хоре – бог сонця у міфології давніх слов’ян.

Хронос – у старогрецькій міфології– батько Зевса, уособлення часу.

Чечуга – стерлядь.

Чувати – перебувати, знаходитись.

Чуть – відчуття.

Юга – імла.

Юлавий – повільний, нікчемний.

Яс – давньоруське язичницьке божество.

Ятлик – дятел.

Non nobіs, Domіne, non nobіs, sed nomіnі tuo da glorіam. – Не мені, Господи, не мені, а во славу імені твого.

За посвідченням Геродота, вживання конопель (новіша назва) для курення пішло від скитів, які давніш перебували на землях, що згодом їх посіли праотці нинішніх українців. Наліг курення коноплі (потім – індійської, так званої Cannabіs Satіva) поширився поміж азійськими народами. Нині вживають «гашишу» щонайменше 200 000 000 азіатів. В рушних добах ця наркотикоманія поширюється і в Європі.

Герхиз – стара назва р. Донця.

Паном звався у старих греків (аркадійських) бог природи та лісів.

Мана – чорноока, зрадлива, лиха сестра Перелесникова.

Евксін (Евксінт, Понт Евксінський, або Евксінське море) – старовинні назви Чорного моря.

Гіменей – бог шлюбу в старих греків.

Гамадріади – садові німфи, як мавки в нас.

Еклога – грецька назва оповідання з пастушого життя («пастораль»).

Теодосія, любо, ти живеш! (латин.)

Старий київський рід.

Року 957-го.

Magna aura – великазала.

Піренейська легенда.

На Дніпрі було давніш сила лебедів і пеліканів.

Нібито за давніх часів в деяких місцях на Дніпрі росли рожеві лотоси, подібні до індських.

Так розповідає Сіліус італікус, історик-поет з І ст. по Хр.

Цікаво, що Стефанос Візантійський говорить, ніби було два народи бебриксів. Одного помішує він у Піренеях, другого – коло Понта Евксінського.