Наталена Королева - Легенди Старокиївські

«Мойому дружині В. Короліву-Старому, що вивів мене з інших далеких шляхів на шлях українського письменства, присвячую ці легенди. Авторка».

Під час підготовки тексту цього видання по можливості збережено особливості мови письменниці. До сучасних норм написання приведено суто граматичні форми. Пояснення окремих історичних реалій подано в посторінкових виносках, які є невід’ємною частиною тексту. Латинські й старогрецькі форми власних імен і назв залишено в авторському написанні. Видання містить словничок малозрозумілих слів, а також імен та назв.

Слід мати на увазі, що авторка не скрізь у своїх легендах дотримується відомих історичних фактів. Це зумовлюється не лише малодоступністю для неї достовірних першоджерел, а й особливостями жанру легенд. Тож допитливому читачеві має бути цікаво з’ясувати такі розбіжності і порівняти достовірні факти з авторською фантазією.

Текст друкується за виданням: Наталена Королева. Предок, Історичні повісті; Легенди старокиївські. –?., Дніпро, 1991.

Августа – титул дружини римського імператора.

Агораном – торговець.

Алани – скіфське плем’я, що жило до V ст. між Кавказом і Доном.

Альфонс X Мудрий – король Кастилії і Леони у 1252-1282 рр.

Альмужна – милостиня.

Анаксагор (бл. 500-428 до н. е.) – давньогрецький філософ, ідеолог рабовласницької демократії.

Анахарсіс – скіфський вождь і вчений VІІ ст. до н. е.

Анахорет – пустельник.

Андрій Боголюбський (бл. 1111-1174) – владимиро-суздальський князь. У 1169 р. захопив і зруйнував Київ.

Анепсії – царські родичі, високі урядовці при дворі.

Анна Царгородська (963—1011) – дружина великого київського князя Володимира Святославича, сестра візантійських імператорів Василія ІІ (бл. 956-1025) і Костянтина VІІІ (976-1025).

Антоній Печерський (983—1073) – церковний діяч Київської Русі, один із засновників Києво-Печерського монастиря.

Апофеоз – обоготворення грецьких героїв та римських імператорів, прославлення якоїсь особи або події.

Артеміда – у грецькій міфології– богиня родючості, полювання й місяця.

Архонтиса – княгиня, вища службова особа.

Аскольд – київський князь другої половини ІX ст. Провів перше хрещення Русі. Бл. 882 р. убитий у Києві за наказом Олега.

Аттіс – у фрігійській міфології – бог природи, красень юнак.

Афродіте (Афродіта) – старогрецька богиня краси й кохання.

Баї – думки.

Батий (Бату, 1208-1255) – монгольський хан і полководець. У 1240 р. зруйнував Київ.

Бебрикси – стародавні племена, що населяли Піренейський півострів.

Благовіщення – релігійне свято, що відзначається 7 квітня.

Бористен – давньогрецька назва Дніпра.

Василевс – цар.

Ватран – вогнище, піч.

Велес (Волос) – давньослов’янське язичеське божество, покровитель скотарства, багатства й торгівлі.

Вербена – декоративна рослина.

Висп – покриття.

Виспр – вверх.

Волф-наузник – лікар-ворожбит.

Вольфрам фон Ешенбах – німецький лицарський поет-співець XІІ-XІІІ ст.

Всеволод Ярославич (1030 – 1093) – великий київський князь, син Ярослава Мудрого, засновник Видубицького монастиря.

Вуйко – дядько по матері.

Гадес – у грецькій міфології – підземна країна мертвих. Гакатонхеїрени – сторукі п’ятдесятиголові велетні, уособлення підземних сил.

Геракл – у грецькій міфології – один з найпопулярніших героїв, син Зевса. Здійснив 12 великих подвигів.

Геракліт Ефеський (бл. 520 – бл. 460 до н. е.) – давньогрецький філософ-матеріаліст, стихійний діалектик. Першоосновою всіх речей вважав вогонь.

Гермес – у грецькій міфології – посланець богів, бог торгівлі, покровитель мандрівників.

Гетера – у давніх греків – незалежна освічена жінка, подруга й полюбовниця. Гетери мали свої школи (музейони), де дівчат навчали музики, співу, складати вірші, танцювати.

Гзмиз – різьблений стовп.

Гірей – Гіреї – династія татарських ханів у Криму в XV-XVІІІ ст., що чинила постійні напади на Україну.

Гітана – іспанська циганка.

Грааль, лицарі св. Грааля – герої лицарських романів Кретьєна де Труа «Повість про Грааля» та ін., які шукають міфічну «чашу Грааля» – чашу євхаристії (з кров’ю Ісуса Христа), зазнаючи при цьому чимало пригод.

Даждьбог (Даж-бог) – у слов’янській міфології – бог Сонця, світла й вогню.

Дафне – за старогрецькою міфологією – німфа, що боялася кохання сонячного бога Фобоса й була перетворена в лавр.

Дик – дикий кабан.

Диптихон – воскова табличка для писання в античному світі.