Іван Карпенко-Карий - Хазяїн

Куртц. Етi — нєт! Чабан — цкелей кричал, а шахмейстер голова, етi — да!

Пузир. Для овець доволi вашої голови!

Куртц. Одна голова на п’ятдесят двi тисячов овса — етi нєт, етi нiкогда.

Пузир. Доволi. Зате я восени вашу голову оливою гарно помастю.

Куртц. Ха-ха-ха! Олифа — етi да! Корошо!.. А только помощник нужно.

Пузир. Обiйдетесь! А старшого чабана, Клима, виженiть зараз!

Куртц. Зашем, етi — да! Корошiй чабан гнать? Собаку корошого гнать, етi — нєт!

Пузир. Вiн мошеник!

Куртц. Клим?! Етi — нєт! Етi нiкогда!

Пузир. Менi вiдомо, що як здавали двi тисячi валахiв Крячковському, вiн за десять карбованцiв додав йому двадцять валахiв лишнiх.

Куртц. Етi — да? Етi — нєт!.. Етi нiкогда! Помилялся — можна, проскакувал — можна, а за дєньгi — етi нiкогда!

Пузир. А я вам кажу — продав! Вигнать! Менi нужнi люде надежнi, чеснi, а як ви станете самi виправлять мошеникiв, то мене обберуть, як липку. Вигнать! Я йому вiрив, а вiн он який!

Куртц. Етi — да?.. Етi — нет! Етi — никогда! Я будет узнавал. Шесний шабан, етi — паскудство. (Вийшов).

Пузир. Iдiть з богом!

Всi кланяються i виходять. Пропустивши їх, входе Феноген.

Феноген i Пузир. Феноген зачиняє дверi, стає на колiна перед Пузирем i цiлує його в рукц.

Пузир. Що це?

Феноген. Я вже знаю! Ви не скривдили чоловiка, i господь вас наградить! Перше дiло — справедливiсть!

Пузир. Та кого ж я обижав коли?

Феноген. Нiколи, нiколи! За те й вам господь дає. А вас обкрадають.

Пузир. Де ж ти вiзьмеш чесних людей?!

Феноген. От Клима ви вигнали, бо я дознався за валахiв i сказав, а тепер я вам скажу, що Лiхтаренко…

Пузир. Що Лiхтаренко?!

Феноген. Дивиться крiзь пальцi, не глядить — от що! Та й сам руки вмокає! Як здавали пшеницю, так його помiшник, Зозуля, десять лантухiв скинув у жида Хаскеля, що хлiб скуповує i має на мiстечку магазин.

Пузир. Це так.

Феноген. Менi сам пiдводчик розказував, жаль тiлько, що я забув його iм’я… Та Лiхтаренко, певно, знає все.

Пузир. Спасибi тобi, Феноген! Ти один у мене вiрний слуга! Кругом крадуть i крадуть. Вели, щоб вернули Лiхтаренка.

Феноген одчиняє дверi, а назустрiч йому Куртц.

Феноген (до Пузиря) . Карло Карлович!

Пузир. Нехай iде.

Феноген, пропустивши Куртца, вийшов.

Куртц i Пузир.

Куртц. Так бить не должно. Етi нiкогда! Пузир. В чiм дiло?

Куртц. Зiчас справка делал: у менья i у конторовських книгах три тисячi сорок валахiв — етi да?

Пузир. Так.

Куртц. Двi тисячi продавал, етi — да?

Пузир. Так.

Куртц. У менья тисяча сорок в руках. Знайшiт, етi — нєт, етi — нiкогда; Клим — шеснии шабан, проганяйть нельзя, етi — паскудство!

Пузир. А ви лiчили тих валахiв, що зостались, почiм ви знаєте, що вони всi цiлi?

Куртц. Етi — да! Я отвєчайт!

Пузир. То друга рiч: не стане, то ви заплатите.

Куртц. Я заплатиль?! Етi — нiкогда! Клим — шеснии шабан, етi — да! А язик, етi — фi!

Пузир. Який язик?

Куртц (показує свiй язик) . Етi, етi — да! Язик работай — етi да! Ухо слухай, а голова не розсудов?.. Так бить не должно! Не надо слишiл, а надо вiдєл, етi — да!

Пузир. Ну годi, iдiть собi, Карло Карлович, i заспокойтесь. Нехай вже Клим зостається.

Куртц. Етi — да! Клим — нет, Карл Куртц — нєт! Куртц всi знайт, етi — да! Спецалiста место скрозь находiл!

Пузир. Ну, годi вже!

Куртц. Так бить не должно! (Стає серед сцени, i показує язик) . Язик, етi — фi! Етi — паскудство! (Вийшов) .

Феноген i Пузир, а потiм Лiхтаренко.

Пузир (до Феногена) . Ну, що ти скажеш?

Феноген. Карло краде, а Клим помагає.

Пузир. Та всi крадуть, що й казать, кругом крадуть.

Феноген. Та ще ви Карла боїтесь, от вiн i верховодить.

Пузир. А де ти його вiзьмеш, такого шахмейстера?

Феноген. Ну то нехай краде?

Пузир. Чого ж нехай? Треба слiдкувать. От Карло поїде на прийомну, а ти, Феноген, шатнись по отарах на провiрку.

Входе Лiхтаренко.

Пузир. Що ж це, Порфирiй, у тебе крали пшеницю, як возили на вокзал?

Лiхтаренко. Може. Сто тисяч пудiв пшеницi здавали, двiстi пiдвiд возило, може, хто й вкрав.