Луцій Сенека - Моральні листи до Луцилія. Том II

(6) Коли ж поступово з’явилися вади, а царська влада перетворилася на тиранію, виникла потреба в законах, які спочатку пропонували ті ж мудреці. Солон, який побудував Афінську державу на законах справедливості, відомий серед семи мудреців свого століття. Якби жив Лікург у ту ж пору, він увійшов би до то ж священного числа восьмим. Хвалять ще закони Залевка і Харонда, які вчили людей праву не на судному майдані і не в прихожій законодавця, а в безмовному і священному піфагорійському усамітненні, і які створили право для процвітаючої тоді Сицилії і для греків в Італії.

(7) Досі я згоден з Посідонієм, а от те, що філософія винайшла всі науки, потрібні для повсякденного життя, і їй належить слава такої, що створила ремесла, – з цим я не згоден. «Вона, – говорить Посідоній, наставила людей, які жили окремо в печері, в якій-небудь ямі під скелею чи в дуплі дерева, і навчила їх зводити житло». А по-моєму, філософія нітрохи не більше придумала ці хитрощі, які нагромаджують будівлі на будівлі, міста на міста, ніж рибні садки, замкнені заради того, (8) щоб ненажерливості не загрожували бурі і, як би не бушувало море, пристрасть до розкоші мала безпечні гавані для відгодівлі кожної породи риб. Що ти говориш? Чи філософія вручила людям ключі і влаштувала засови? Хіба не жадібності було подано цим знак? Чи філософія звела високі покрівлі, небезпечні для жителів? Мовляв, мало було випадкового даху, мало було без зусиль і мистецтва знаходити собі природний притулок! Повір мені, щасливим був час, який ще не знав архітекторів.

(9) Разом з розкішшю народилось уміння обтесувати колоди в чотирикутні бруси і, упевненою рукою ведучи пилку по розмічених рисках, розрізати балки.

– бо тоді не будували для банкету покої, здатні вмістити багатолюдне застілля, і не везли довгу череду возів, які стрясали вулиці, ні сосон, ні ялин, щоб збудувати з них штучну стелю, обтяжену золотом.

(10) Розсохи з обох боків підтримували покрівлю, хмиз чи зелені гілки, щільно вкладені по скатах, давали стік навіть сильним дощам. І під таким ось дахом нічого не боялися. Під соломою жили вільні, під мармуром і золотом живуть раби.

Не згоден я з Посідонієм і в тому, нібито вироби з кованого заліза винайдені мудрими мужами.

(11) Так можна назвати мудрецями і тих, що

Але все це придумане людськими хитрощами, а не мудрістю.

(12) Не згоден я з ним і в тому, ніби мудреці знайшли і залізо, і мідь, коли ґрунт, обпалений лісовими пожежами, злив з неглибоких жил розплавлені метали. Такі речі знаходять ті, хто їх цінує.

(13) І ще мені не здається таким вже тонким питання, чим почали користуватися раніше – молотом чи щипцями. І те і інше винайшла людина розуму гострого і швидкого, але не величного і не високого, – як і все, що треба шукати, зігнувши спину і втупившись душею в землю.

Мудрецеві легко було прогодуватися. Та і як же інакше, коли він навіть в нинішній час не хоче нічим себе обтяжувати?

(14) Скажи мені, прошу, як можна захоплюватися і Діогеном, і Дедалом? Хто з них мудрий, по-твоєму? Той, хто винайшов пилку, чи той, хто, побачивши хлопчика, який пив воду з жмені, негайно дістав з торби чашку і розбив її, вилаявши себе так: «Скільки ж часу, нерозумний я чоловік, тягав зайвий вантаж!», хто спав, згорнувшись в діжці?

(15) І сьогодні кого вважатимеш ти мудрішим: чи того, хто придумав, як облаштувати сховані труби, щоб шафранова вода била з них на небачену висоту, як вмить заповнити водою чи осушити Евріпи, як з’єднати над банкетним покоєм плити, що обертаються, щоб вони показували то одне, то інше обличчя, і з кожною переміною – на столі змінювався вид штучної стелі, – чи того, хто показує собі і іншим, що природа не вимагає від нас нічого важкого і трудного, що ми можемо прожити і без мармурника і коваля, одягнутися, і не торгуючи з серійцями, мати все необхідне для нашого побуту, задовольняючись тим, чого земля не ховає в надрах? Якби рід людський почув його, то зрозумів би, що кухар так само не потрібен, як солдат.

(16) Мудрі чи подібні до мудреців були ті, для кого неважкою була турбота про тіло. Необхідне потребує простої турботи, насолода – багатьох трудів. Будеш наслідувати природу, – не знадобляться ніякі ремісники: вона не побажала займати нас такими речами і навчила всього, що зробила для нас неодмінним. – Холод нестерпний для голого тіла. – Що ж, хіба шкури звірів та інших тварин не можуть повністю і з лишком захистити від холоду? хіба багато племен не одягають тіла деревною корою? хіба пташине пір’я не скріплюється так, щоб вийшов одяг? хіба і в наші дні більшість скіфів не одягають лисячі і мишачі шкурки, м’які на дотик і непроникні для вітру?