Аристофан - Комедії

Діоніс

Придумай щось, коли на землю хочеш ти.

Есхіл

Я там усе сказав би, тут - не хочу я.

Діоніс

Та ні, ти зараз добру дай пораду нам. [459]

Есхіл

Нехай чужу вважають землю власною,

Свою ж цінують нарівні з ворожою, -

Дохід в морях побачать, а в доходах - зло!

Діоніс

Та всі ж доходи проковтне суддя один!

Плутон

Ну, то вирішуй!

Діоніс

Ось моє вам рішення:

Того візьму я, що душа вподобала.

Евріпід

1470 Згадай богів, якими сам поклявся ти

Вернуть мене додому, - щирим другом будь!

Діоніс

«Язик мій клявся», та обрав Есхіла я.

Евріпід

Що ти зробив, мерзенний чоловіче?

Діоніс

Що?

Есхіла визнав переможцем. Чом не так?

Евріпід

Вчинив підлоту й сміло в очі дивишся?

Діоніс

Де ж тут підлота? Й глядачі так думають.

Евріпід

То ти мерцем, безсовісний, лишиш мене?

Діоніс

Хто знає, чи життя і смерть - не все одно,

А жити - це як пити, вмерти - спать лягти? [460]

Плутон

1480 Зайдіть в мій дім, Есхіле й Діоніс!

Діоніс

А що?

Плутон

Перед від'їздом почастую вас.

Діоніс

Гаразд,

Будь свідком, Зевс! Від цього не відмовлюсь я.

Есхіл і Діоніс заходять до Плутона.

ЕКСОД

ОДА

Перша половина хору

О, щасливий той, у кого

Розум гострий і глибокий, -

Знати це по багатьох!

От, свою довівши мудрість,

знов додому йде поет

На добро співгромадянам,

На добро собі самому.

Близьким, родичам і друзям, -

1490 Все тому, що мудрий він.

АНТОДА

Друга половина хору

Добре, хто біля Сократа

Не сидить у теревенях,

Не забув мистецтва Муз

І трагедії високу

Розуміє ціль і зміст!

Гайнувати час даремно

В балачках високодумних

Та пустому марнослів'ї -

Божевілля явний знак.

Виходять з дому Плутон, Есхіл і Діоніс. [461]

Плутон

1500 йди ж із миром, Есхіле, вертайся на світ

І порадами добрими місто своє

Від нещасть урятуй та виховуй людей

Нерозумних, - у нас їх багато ще є.

Клеофонту від мене цей ніж передай,

А лихим митарям і скарбничим міським -

Нікомаху й Мірмеку - мотузку оцю.

Й Археному - цей яд!

Та скажи їм, хай швидше приходять сюди,

До моєї держави, й не баряться там,

1510 А не прийдуть негайно до мене, то я,

Алоллоном клянуся, їм ноги зв'яжу,

Затаврую навік

І усіх з Адімантом, Левколофа сином,

У підземну глибінь запроторю.

Есхіл

Все зроблю я. Тебе ж я прошу - мій престол

Передати Софоклові, хай стереже

І пильнує його він, аж поки я знов

Повернуся сюди. Я вважаю, що він

Щодо мудрості й розуму - другий поет.

1520 Пам'ятай, щоб лукавий пройдисвіт отой,

Безсоромний брехун і дурний скоморох,

Не посмів би ніколи це місце моє

Самовільно, зухвало посісти.

Плутон

Запаліть смолоскипів священні вогні -

Відпровадьте поета на простір земний!

Хороводом і співом з мелодій його

Звеличаймо ім'я його славне!

Хор

Боги підземні, щасливу дорогу даруйте поету,

Він-бо на землю, осяяну сонячним світлом, виходить!

1530 Місту славетному слави, і щастя, й добра побажаймо!

Так-бо великих тягот і напастей позбудемось скоро,

Зборів і сутичок збройних.

Нехай Клеофонт і всі інші,

Хто воювати захоче, на батьківських нивах воює!

Хор і актори залишають орхестру.

ПРИМІТКИ

Ця комедія була поставлена Арістофаном під ім'ям Філоніда на Ленеях 405 р. до н. є. і удостоїлась першої нагороди. Друга нагорода дісталася комедіографу Фрініху за п'єсу «Музи», третя - Платону за комедію «Клеофонт». Успіх «Жаб» був настільки великий, що п'єса була незабаром поставлена вдруге, очевидно, на Великих Діонісіях цього ж року. Вона являє собою літературний памфлет у драматургічній формі, в якому Арістофан піддав оцінці творчість Есхіла й Евріпіда і висловився про роль мистецтва в суспільстві. Свою назву комедія дістала за хором жаб, які під час переправи Діоніса в пекло на човні Харона співають свої пісні з рефреном «брекекекекс, коакс, коакс».

22. Син глеків - гумористично замість син Зевса, Діоніс.

46. Гротескне поєднання жіночого вбрання Діоніса з левиною шкурою - атрибутом Геракла.

67. Евріпід помер у 406 р. до н. є.

76. Софокл помер у 406 р. до н. є.

100-102. Пародійні цитати з Евріпіда.

111. Мова йде про те, що Геракл вирушив у підземне царство» щоб забрати звідти страхітливого пса Кербера. -,п

[480]

124. Цикута - отруйна рослина, напій з якої подавали засудженим на смерть. Від неї загинув філософ Сократ у 399 р. до н. є.

140. Міфічний перевізник у царстві мертвих Харон переправляв душі за один обол, який покійникові вкладали за щоку. Називаючи суму в два оболи, Арістофан переносить на підземне царство афінські стосунки, тому що в часи Перікла держава виплачувала бідним афінським громадянам два оболи на відвідування театру.