Аристофан - Комедії

Евріпід

(співає під акомпанемент флейтистки)

«Герой Ахілл! Чуєш боїв мужезгубних ти сильну,

Ой, втому! Чому ж ти не йдеш на підмогу?

Ми предка Гермеса шануєм, з-над озера плем'я,

Ой, втома!

Чому ж ти не йдеш на підмогу?»

Діоніс

Дві вже втоми, Есхіле, у тебе!

Евріпід

1270 «Ахейців вождь!

Скажи, многовладний Атрея нащадку,

Ой, втома! Чому ж ти не йдеш на підмогу?» [450]

Діоніс

Ось і третя, Есхіле, втома у тебе!

Евріпід

«Змовкніть, тихо! Ось бджоли священні

уже біля врат Артеміди,

Ой, втома! Чому ж ти не йдеш на підмогу?

Владен мужам я надію на путь сповістити щасливу,

Ой, втома! Чому ж ти не йдеш на підмогу?»

Діоніс

О Зевсе-царю! Втомам тим кінця нема!

Чи не побігти в лазню та попаритись,

і28о д т0 нирки вже пухнуть від утом отих!

Евріпід

Стривай, послухай іншої ти співанки,

Вона із номів для кіфари складена.

Діоніс

Ну, то заспівуй, тільки без утом уже.

Входить кіфаристка.

Евріпід

(співає під акомпанемент кіфаристки)

«Владу ахеян двотронну послухавши,

молодь Еллади...

Гойя-гойда!

Гойя-гей!

Сфінкса він, птицю, наслав,

лиховісницю днів нещасливих...

Гойя-гойда! Гойя-гей!

З списом у хижій правиці

для кари помстивої птах той...

1290 Гойя-гойда! Гойя-гей!

Бою зі псами він лютими жде,

що в повітрі літають...

Гойя-гойда! Гойя-гей!

Всі над Аяксом схилились...

Гойя-гойда! Гойя-гей!

Діоніс

І що воно за гойя-гей! І де набрав

Пісень ти марафонського канатника? [451]

Есхіл

Прекрасне переносив я з прекрасного,

Щоб не прийшлося з Фрініхом однакові

1300 Зривати квіти на полях поезії.

А він, мов та повія, натаскав сюди

Мелетових застольних співів з Карії,

І голосінь, і танців. От побачите!

Подай хто-небудь ліру! Та навіщо тут

І ліра! Де та дівчина, що з брязкотом

У бубон б'є? О музо Евріпідова,

Під бубон твій цю пісню проспіваємо.

Входить гола танцівниця з бубоном.

ДІОНІС

О ні, ця Муза, видно, не лесбіянка!

Есхіл

(співає під акомпанемент бубона)

«Чайки, над хвилями моря вічно живого

1310 Ваше квиління лунає.

В росяних бризках виблискують

Ваші тіла і крила зволожені...»

«А в кутках павуки попід стелею

Лапками звільна звива-а-а-ають

Човника витвір співучого -

Ніжне, тонке павутиння...»

«Де подавав дельфін-співолюб

Кілеві вслід темно-синьому

Знаки провіщень і віддалі...»

1320 «Ясен цвіт виноградних лоз,

Грон насолодо цілюща,

О дитя, обійми мене ручками!»

Що за розмір, збагнув?

Діоніс

Збагнув.

Кілька ударів у бубон.

Есхіл

Ну, а цей ти збагнув?

Діоніс

Збагнув. [452]

Есхіл

Так писавши, дерзаєш ти

Ще й мої зневажать пісні?

Мов Кірени дванадцять поз,

Різноладні пісні твої.

Такі хоричні в тебе співи. Хочу я

1330 Ще розібрати і твої монодії.

(Співає під музику).

«Ой ти, чорно-осяйна ніч!

Який з невідомої тьми шлеш мені сон злоповісний,

Гостя з глибин Аїда?

Душа бездушна у нього, сина темної ночі,

Це жахливе, страшне видіння

В мертвенно-чорній одежі,

З зором кривавим, кривавим, з-між пазурів

величезних!

Діви-служниці, світіть же світильники,

Глеками з хвилі черпайте річкової

й ту воду нагрійте,

1340 Хай би я сон цей омила пророчий.

Ай-яй, владна богине!

Ось воно! Гей, сусіди, що за напасть, погляньте!

Ухопила півня в мене з двору Гліка та й побігла.

Німфи, уродженки гір!

Ах, Маніє, держи її!

А я, бідолашна, поринула саме

в своє рукоділля,

Сиджу з веретеном,

Звива-а-а-аючи нитку,

В клубок мотаю,

1350 Щоб вдосвіта в місті на ринку продати...

У блакить він полинув, полинув,

Плавно легкими змахнувши крильми,

Смуток та й смуток мені залишив він,

Сльози та й сльози струмками з очей

Я, бідолашна, лила та й лила...

Гей, крітяни, діти Іди,

Із луками йдіть на підмогу,

Оселю злодійки ви щільним

оточуйте колом!

І ти, Артемідо, мисливице славна,

1360 Зграєю псиць обшукай звідусіль

той будинок! [453]

А ти, о Зевсова дочко, подвійні

Піднявши свої смолоскипи, осяй, Гекато, весь дім, -

Я ввійду і Гліку на гарячім впіймаю».

Діоніс

Та годі вже співати.

Есхіл

Надокучило.

На терезах його я хочу зважити.

Лише на них мистецтво можна вивірить

І ваших речень справжню дослідить вагу.

Діоніс

Підходьте ж! Доведеться і поезію

Нам важити, як важать сир перекупки!

На орхестру вносять величезну вагу.

АНТОДА III

Друга половина хору