Аристофан - Комедії

1370 Спритним людям - все до рук!

От і знову диво в нас,

Несподіванка чудна!

Хто б це інший міг придумать!

Ні, клянусь, коли б зустрічний

Став таке розповідати,

Не повірив би, я б думав -

Це він так, жартує!

Діоніс

Обидва станьте край ваги!

Есхіл і Евріпід

(стають біля ваги)

Ну, стали вже.

Діоніс

За шальки взявшись, кожен хай читає вірш,

1380 Tа не пускайте, поки не скажу «ку-ку!».

Есхіл і Евріпід

Взялись. [454]

Діоніс

Тепер читайте вірш над шальками.

Евріпід

«Якби не мчав на крилах корабель Арго...»!

Есхіл

«Сперхею-річко й луки, де волів пасуть...»

Діоніс

Ку-ку!

Есхіл і Евріпід

Пустили.

Д і о н і с

Набагато більше вниз

Есхілова йде шалька.

Евріпід

І чому ж це так?

Діоніс

Поклав руку на шальку він, мов крамар той,

Що для ваги водою шерсть підмочує,

А ти поклав нам надто легкокрилий вірш.

Евріпід

Хай інший проти мене вірш поставить він.

Діоніс

1390 Беріться знов за терези.

Есхіл і Евріпід

Взялись!

Діоніс

Кажи.

Евріпід

«Нема в Піфо, крім слова, інших святощів...»

Есхіл

«З богів лиш Смерть єдина не бере дарів...» [455]

Діоніс

Пускай, пускай!

(До Евріпіда).

І знову переважив він!

Поклав він Смерть на шальку -

це ж найтяжче зло.

Евріпід

А я переконання - щонайкраще з слів.

Діоніс

В переконанні - ні ваги, ні розуму.

Шукай-но ще міцного вірша, важчого,

Щоб шалька ця на твій бік нахилилася!

Евріпід

Та де ж цей вірш у мене? Де?

Діоніс

Скажу тобі:

1400 «Ахілл дві кості кинув і чотири ще...»

Ну, говоріть, бо важимо востаннє вас.

Евріпід

«Він в руку взяв залізом куту палицю...»

Есхіл

«На повозі там повіз і на трупі труп...»

Діоніс

І знов тебе перехитрив він.

Евріпід

Як же так?

Діоніс

Два повози він положив і трупи два,

Що навіть сто єгиптян не піднімуть їх.

Есхіл

Тут вже не в віршах справа. На вагу нехай

Кефісофонта, жінку і дітей кладе,

Хай сяде сам і візьме всі книжки свої, -

1410 його двома словами переважу я. [456]

Входить Плутон.

ДІОНІС

Обом я друг, тож я їх не судитиму

І ворогом не буду з них ні одному.

Цього - вважаю мудрим, а того - люблю.

Плутон

Так і того, за чим прийшов, не здійсниш ти?

Діоніс

Якщо ж я вирок висловлю?

Плутон

Тоді бери,

Кого обрав, щоб твій прихід немарним був.

Діоніс

Будь щастен, друже! Ви ж мене послухайте.

Прийшов я по поета.

Евріпід

А навіщо він?

Діоніс

Щоб, місто врятувавши, нам свята справлять.

1420 -Того із вас, хто місту кориснішу дасть

Пораду, я з собою звідси виведу,

Скажіть, по-перше, про Алківіада ви

Якої думки? Місто аж заслабло ним.

Евріпід

Що ж місто думає про нього?

Діоніс

Як-то що?

Бажає, і ненавидить, і прагне знов.

А ви ж якої думки, розкажіть мені.

Евріпід

Тих не терплю я громадян, хто гається

Допомагать вітчизні й швидко шкодить їй,

Собі - встигає, а для міста - ніколи. [457]

Діоніс

1430 Чудово, Посейдоне!

(До Есхіла).

Ти що думаєш?

Есхіл

Не слід у місті левеня виховувать,

Хто ж виховав - корися злому норову.

Діоніс

Спаситель Зевс! Не знаю, що й казати вже:

Один говорить мудро, другий - мудро теж.

То ще одну хай кожен думку висловить -

У чому ви рятунок міста бачите?

Евріпід

Я знаю й хочу розказать.

Діоніс

Кажи мерщій.

Евріпід

Як Клеокріту крила дать Кінесія,

То понесе їх вітер понад хвилями.

Діоніс

1440 От був би сміх! Та що ж на думці маєш ти?

Евріпід

В морських боях, узявши глеки з оцетом,

Вони б ним очі ворогам забризкали.

Діоніс

Ні, кращий спосіб порятунку нам порадь!

Евріпід

«Коли невірне матимем за вірне ми,

А вірне - за невірне...»

Діоніс

Як? Не втямлю я.

Кажи ясніше, та не так по-вченому. [458]

Евріпід

Як громадянам, що тепер їм віримо,

Не довіряти, а кого не слухали,

Послухати, то, може, і врятуємось.

1450 Якщо з нещасть ми досі не вилазили,

Чи не рятунок - навпаки чинити нам?

Діоніс

Чудово, Паламеде, мудра голово!

Чи сам ти, чи Кефісофонт надумав це?

Евріпід

Я сам, Кефісофонт лиш щодо оцету.

Діоніс

(до Есхіла)

А ти? Що скажеш?

Есхіл

Спершу дай-но відповідь:

Хто в нас керує містом? Гідні люди?

Діоніс

Де!

Вони в зневазі!

Есхіл

А в пошані наволоч?

Діоніс

Не дуже, та виходить мимоволі так.

Есхіл

То хто ж і як рятунок тій державі дасть,

і4бо що ні Кожух, ні свита не підходить їй?