Тетяна Байда - Хрещені вогнем

Василь вагався недовго.

- Давайте!

Він помітив, що всі незнайомці одягнені в повстанські однострої, з тризубами на ґудзиках і кашкетах. Цей факт ще більше його насторожив. «Це ж псевдобандерівці! Кадебістські спецзагонівці! Я потрапив у пастку!» - сяйнула страшна здогадка. Аж зараз йому стало по-справжньому страшно. Він - один, їх - п'ятеро. Автомат стоїть у кутку, а гранати нема. Ох, як вона зараз потрібна, ріднесенька! Потягнув би за чеку... Бах! - і нема ні його, ні цих проклятих перевертнів. Бач, як базікають по-українськи! Зробили засідку в криївці. Хто міг би подумати? Холодні мурашки поповзли поза шкірою. Однак надія вмирає останньою. Є ще в нього пістолет «шістка».

Мацнув кишеню - нема! Забув у лісничівці...

- Дайте горілки! Лий повну! - попросив Василь. Зараз він хильне оковитої і вдаватиме, що заснув. А далі? Далі нехай твориться воля Божа. Гнат тримав літрову пляшку з каламутною рідиною, проте наливати не поспішав. Він саркастично посміхався і комусь підморгував. До Василя підійшов кремезний червонопикий чолов'яга.

- Ну, што, недобітий фашист, пагаварім с табой па душам? Попалась птічка в сєть, пора єйо патрошить! Мать твою Богородіцу...

Василь шарпнувся до автомата. Він зараз усіх тут покладе, відправить до чортів у пекло! Однак п'ять пар чоловічих рук схопили повстанця, скрутили так, що затріщали кістки й суглоби. Псевдобандерівці вміли це добре робити, недарма їх вишколювали у Києві, Ленінграді і в Москві.

Василь зібрав усі сили і шарпнувся ще раз. Його вдарили чимось важким по голові. Настала темна ніч...

***

СОНЦЕ СВІТИТИМЕ ВІЧНО

З давніх-давен є в Україні територія з милозвучною назвою Волинь. Це край синіх озер, непрохідних лісів, боліт, край гостинних працьовитих людей. Народила й викохала волинська земля засновника Запорозької Січі Байду-Вишневецького, бунтівного полковника Колодку, меценатку й просвітительку Гальшку Гулевичівну, ерудита Агатангела Кримського, патріота В’ячеслава Липинського, поетесу Лесю Українку, письменника Уласа Самчука, опального математика Михайла Кравчука... Тут, під Берестечком, у 1651 році відбулася битва гетьмана Хмельницького з військами польського короля. На цій землі розпочався Зимовий похід на Київ під командуванням генерала Тютюнника. А ще на півночі Волині восени 1942 року зродилась славна армія УПА.

Тут, в одній селянській хатині народився і виріс хлопчик Василь Хмелюк. Мав він тата, маму, двох братів і сестру. Пас гусей і корів, ходив до школи, бавився на вигоні з хлопцями. На його долю випали важкі часи: Друга світова війна, польська, німецька та московська окупації, злигодні, полонізація, колективізація, арешти, розстріли, вивози людей у Сибір. Проте хлопчик Василько був щасливий. Звісно, що дитинство сприймається у райдужних фарбах. Але прийшов такий час, коли Василько зрозумів, що його батьки, діди і навіть прадіди були на власній землі підневільними людьми. Вони були кріпаками, наймитами, колгоспниками. Важко працювали, однак чужинці відбирали у них хліб, віру, мову... Триста років у неволі! Терпець увірвався. Українці захотіли мати незалежну державу і часто повставали. Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, запорозькі козаки, гайдамаки. Лише в двадцятому столітті вийшли на двобій з численними ворогами січові стрільці, вояки Української Народної Республіки, юні крутянці, повстанці Холодного Яру, петлюрівці, оунівці, бандерівці.

Сільський хлопець Василь Хмелюк також мріяв про волю. Він пішов у ліс до повстанців. Його брати зробили те ж саме і загинули в боях з ворогами. Старих батьків і малу сестричку проковтнув червоний більшовицький змій. Той ненажерливий змій проковтнув мільйони мирних працьовитих людей. Однак заморених голодом, розстріляних, закатованих йому було замало. Червоний змій зазіхнув на Сонце. Він зробив спробу проковтнути світило Свободи, але вдавився, затріщав, затремтів і розпався на шматки. А на крові полеглих синів України проросли квіти ВОЛІ.

Вічно світитиме Сонце і вічно житиме Україна.

***

Найвідоміші місця

повстанської бойової

слави УПА на Волині

Вовчак Турійського району

Кукуріки Старовижівського району

Новий Загорів Локачинського району

Колки Маневицького району

Хотишів Камінь-Каширського району

Завидів Іваничівського району

Замшани Ратнівського району

Садів Луцького району

Момулки Володимир-Волинського району

***

Ми зродились із крові народу,