Абу-ль-Фарадж - Смішні оповідки

111. Даремно прийшли

Вночі до хати якогось бідняка залізли злодії. Довго вони шукали бодай абищиці, обнишпорили всі закутки, але так нічого й не знайшли.

Випадком збудили господаря. Той розплющив очі, помітив злодіїв і сказав:

— Того, що ви оце шукаєте, я глядів цілий день, і дарма. Де вже вам поночі знайти.

112. Хто ж украв євангеліе?

В одного попа вкрали євангеліє з обкладеною золотом палітуркою.

Піп надзвичайно розхвилювався, скликав до церкви все село і заходився говорити кáзань, у якій суворо картав злодія, клявся, що його чекає геєна вогненна.

Він так виразно змалював майбутні муки злодія, що всі в церкві заголосили.

Піп подивився на тлум і мовив:

— Прихожани мої, ви всі зараз плачете, але хто ж усе-таки вкрав євангеліє?

113. Як кому...

В одного чоловіка вкрали гроші. Він сказав до знайомого:

— Який сьогодні поганий день.

Знайомий відповів:

— Не для всіх.

114. Поетова хата

Один злодій заліз до чужої хати. Довго він шастав по ній, але нічого не знайшов, окрім чорнила та клаптя паперу. I залишив напис: «Мені дуже шкода, що ви такі бідні».

У тій хаті жив поет.

115. Не те що бога...

В одного господаря вкрали гроші. Він знав, що зробила це його дружина. Сусіди втішали його:

— Не хвилюйся, бог тобі поверне гроші.

Нещасний відповів:

— Моя дружина не боїться й моїх погроз, а не те що бога.

116. За що купив, за те й продав

Злодій украв віслюка і повів його на базар продавати. Коли він десь загавився, в нього вкрали того віслюка.

Сусіди, що нічого не знали, поцікавилися, за скільки він його продав.

Злодій відповів:

— За ту ж ціну, що й придбав.

117. Подався в науку

До одного господаря втеребилися злодії. Коли вони, обікравши його, пішли геть, господар вибіг із хати і став наздоганяти їх.

— Чого тобі треба? — здивувалися ті.

— Хочу бачити, як з божою поміччю можна задурно придбати речі,— відповів він.

118. Злодій та господар

Злодій вліз до хати одного бідака, але нічого там не знайшов, окрім вина. Покуштував, вино йому посмакувало, і він випив ще і ще, та стільки, що відразу й заснув.

Вранці прокинувся господар, побачив злодія, зняв з нього халат, пішов на базар, продав, а за ті гроші купив їства.

Злодій прокинувся, та був уже день, і він побоявся виходити з хати, вирішив дочекатися ночі.

Господар приніс додому їжу, заспокоїв свій голод і трохи залишив злодієві.

Той уночі прокинувся, знову випив вина і знову заснув.

Вранці господар устав, побачив злодія, зняв із нього туніку і теж продав. Наївшися, він приніс харчу і йому.

А злодій боявся вийти вдень із хати і вирішив дочекатися ночі. Вночі він знову напився вина і знову заснув. Уранці господар зняв з нього останню сорочку.

Злодієві вже нікуди було дітися, і він озвався до господаря:

— Зваж сам: хто з нас насправді злодій? Ти забрав у мене халат, туніку та сорочку. Тепер дай мені щось хоч тіло прикрити.

Розділ 4. Оповідки про акторів та блазнів

119. Натяк на бездарність

Один блазень говорив придворним музикантам:

— Якщо вірити євангелію, буцім до раю потрапляють лише святі мученики, то ніхто там не опиниться, окрім кіфари10.

120. Опанував науку

Інший блазень розповідав:

— Коли я тільки починав опановувати своє мистецтво, учитель мене напоумлював: «Якщо хочеш смішити людей, то роби все навпаки. Тобі скажуть вийти, а ти заходь, винести — а ти занось».

Якось мій наставник добре насмішив свого правителя, і той подарував йому грамоту на тисячу туманів. Учитель подав її мені і сказав: «Віднеси й поклади в моїй кімнаті». Натомість я взяв грамоту, виправ у воді і викинув. Учитель дуже розгнівався і сказав: «Іди геть! Ти добре засвоїв мою науку і більше допомоги не потребуєш».

121. Незаперечний доказ

Актор говорив:

— Я легко спростовую докази тих, хто каже, що все добре й погане від бога, а від людської волі нічого не залежить.

Його запитали, як це він робить. Актор відповів:

— Дуже просто. Я запитую суперечника, чи згоден він, щоб я його хряснув по потилиці? Коли він каже «так», то цим доводить, що він сам, а не бог керує його вчинками, а коли «ні», то я б'ю його по шиї і тим знов-таки доводжу свою правоту.

122. Передбачення

Якось блазень став шкутильгати. Його запитали, що з ним сталося.

Він відповів:

— Завтра я вирушаю в далеку дорогу і там тріскою наколю собі ногу.

123. Не вір астрологам

Блазень говорив:

— Я і мій брат — близнюки, але він став багатим, а я бідним. Чи ж можна після цього вірити астрологам, адже ми народилися під однією зіркою?!