Іван Керницький - Король стрільців

Ліворуч сцени ведуть двері до кабінету директора. На них табличка: «Дирекція» і «Управа C. К. «Хуртовина». Скрізь по стінах кімнати порозвішувані написи: «Час — то гроші», «Не займати часу працюючим», «Полагодь справу і прощай», «Із службовиками говорити не вільно» і т. д.

За сценою роздається фабричний гудок.

С п о р т с м е н и (припинюють свої зайняття). Файрант! Полуднє!

С т а р ш и й у р я д о в е ц ь (що виступав як суддя) . Увага! Позір! Ставай в ряд! Біг на місці. Раз-два, раз-два! (Всі вправляють біг на місці, а відтак гусаком, біжать довкола залі).

Гудок за сценою вмовкає.

У входових дверях з’явились Бас і Кліщик.

С т а р ш и й у р я д о в е ц ь. Позір! У дворяді за мною бігом збірка! (Всі стають у дворяд).

Б а с (підходить ближче) . О, то люблю, то розумію! То знаю, що є військо! Зав’язок Української армії, що, Кліщик?

К л і щ и к. Е… фактично, пане директоре.

С т а р ш и й у р я д о в е ц ь. Позір! Направо глянь! (Підходить до Баса і здає звіт). Пане директоре, голошу слухняно, колектив фабрики батогів «Верховина» на ранніх зайняттях. Присутніх 25 чоловік. Три жиди з Коломиї, що прийшли з векселями на 5000 злотих, платними сьогодні, скинені зі сходів на зламану голову. Коморник зі суду і секвестратор знокавтовані в першій рунді і відставлені до трупарні… те, до лікарні. Поза тим під час нашої служби нічого важного не сталося.

Б а с (подає йому руку). Дякую! То значить — все в порядку. Добре, хлопці, добре. Справуйтесь так далі, а мистецтво — маємо в кишені.

С т а р ш и й у р я д о в е ц ь. Товариші! В честь нашого неоціненного директора і провідника клюбу, кликнемо тричі: Гіп-гіп!

Г у р т. Гура!

С т а р ш и й у р я д о в е ц ь. Гіп-гіп!

Г у р т. Гура!

С т а р ш и й у р я д о в е ц ь. Гіп-гіп!

Г у р т. Гура! Гура! Гура!

Б а с (зворушений). Дякую вам, шибеники, ґрандярі, дякую вам! О, то люблю, то розумію! То знаю, що є військо, що, Кліщик?

К л і щ и к. Е… фактично, пане директоре.

Б а с. А тепер — гайда на сонце, на повітря, на воду!

С т а р ш и й у р я д о в е ц ь. По-зір! Право-руч! Відділ, напрям за мною, зі співом ходом р-руш!

С п і в:

Зі співом виходять.

Б а с (розглядається). Слухай, Кліщик, як тобі здається? Чи ця канцелярія подібна на канцелярію, чи радше на якусь «райтшулю»?

К л і щ и к. Е… Спортпаляст, пане директоре, берлінський Спортпаляст. Саме, як я їздив до Берліна на Олімпіше Шпілє…

Б а с. Ну, а що я пораджу, що я вдію? Нема ради! Я знаю, що ці вітрогони зводять мене на пси, але я просто не маю серця запрягти їх до бюрової праці. Но, бо потім повиходять мені на грище, як поломані, і будуть паталашити. А я хочу мати клюб, розумієш, клюб, а не збиранину з реґіментових оферм. Я вже такий є. Як щось робити, то робити на дурха, як німець кажеш що, Кліщик?

К л і щ и к. Е… фактично, пане директоре: послідовність і консеквентність.

Б а с. О, видиш. То люблю. То розумію. Кліщик, ти не такий дурний хлоп! Чого доброго — ти ще моїм зятем готов бути.

К л і щ и к (зрадів) . Е… серйозно, пане директоре?

Б а с (б’є себе рукою по чолі) . Гальт! Кліщик! А де ж то наш король стрільців? Щось-то я його не бачу від самого ранку.

К л і щ и к (неохотно) . Я… я не знаю, пане директоре.

Б а с. О, видиш! За то я вже тебе не люблю. Бо то так виглядає, ніби ти з неба впав: ніколи нічого не знаєш! Слухай, а може, він ще спить, що? А може, взагалі не прийде до бюра? Що ж, годі, примадонна, зірка, має свої екстраваґанції. На те нема ради.

П о е т (сходить униз, з паперами під пахвою) . Добридень, пане директоре. Добридень, пане докторе.

Б а с ( На маєш! Про вовка помовка, що, Кліщик? Ми тут, власне, з доктором за вами розбиваємося, що, Клішик, а ви ще нагорі!.. Герр Ґот, що ж ви тут так довго робите? Ви ще не на сонці? Ви ще не в воді?

П о е т. Я саме був у бухгальтерійному відділі…

Б а с. Що? То ви з самого ранку сиділи там нагорі? Кліщик? Чи це можливо?

К л і щ и к. Е… нечуване, пане директоре!

П о е т. А хіба ж це недозволено?

Б а с. Пане, не то що недозволено, але в нас це поліційно заборонене! Вибийте собі це з голови раз назавжди! Та ж я вам ніколи в світі не дозволю сторчати за бюрком, вам треба якнайбільше руху, повітря, сонця, а ці папери вас вб’ють, знищать, знівечать, що, Кліщик?