Сергій Гридін - Незрозумілі

Пиркало після занять додому не поспішав. Часто навіть ночував у своїй коморці на старому скрипучому дивані, що невідомо звідки там взявся. Жив він із батьками, десь у передмісті. Добиратись до роботи було незручно, дорога потребувала багато часу, і він залишався у школі до наступного дня.

Іноді його мама, повненька із золотими зубами жіночка, схожа на базарну торговку, заходила до школи, прихопивши синочкові щось загорнуте в поліетиленовий пакет. Своїх дій вона не контролювала. Могла зайти у клас на перерві й навіть під час уроку, чим викликала глузливий сміх школярів і приступ сором’язливості вчителя. Він виходив у коридор, про щось голосно і сердито шепотівся з матінкою, забирав передачу та ховав її в зачовганий портфель, який завжди стояв на підлозі біля вчительського столу.

Одного разу Галя Чуйко, цибата, висока дівчина, з чорним фарбованим під вороняче крило волоссям, підбила на перерві Олега Бандюка подивитися, що там у пакунку, пообіцявши при всіх поцілувати його, якщо виконає завдання. Олежик, який був таємно, хоч про це знали всі, закоханий у підбурювачку, зайшов до вчительської ніби по журнал і крадькома поцупив портфель Пиркала, до якого якраз перед тим на уроці навідувалася матуся. Коли «чумадан», як його назвав Олег, відкривали, навколо зібрався майже весь клас. Усім було цікаво, що двічі на тиждень вона тягає любому Антончику.

— А може, він якийсь шпіон? І це зовсім не його мама, а зв’язківець, — запропонував конспіративну версію Дмитро Габор, протискуючись крізь стрій однокласників.

— Ага, там план захоплення влади в країні із застосуванням законів Ньютона, — глузливо відреагувала Чуйко, на правах «замовниці» першою запускаючи руку в портфель. — Детективів перечитав, убогий? — глипнула на Габора.

— А можливо, вона йому приносить щось для дослідів? Може, Антосік відкриття важливе зробив? — кинула Катя Змієвська.

— Він, як на мене, тільки двері до туалету вміє відкривати! — заперечив Вітька Баранець. — Воно ж таке гальмо! — сплюнув сердито він.

— Саме такі і роблять відкриття! — безапеляційно втрутився Ромка Мельник.

— Та що там, нарешті? — не витримала Змієвська. — Показуй швидше, — підігнала Галю.

Чуйко дістала із «чумадану» загадковий пакет. Клас насторожено замовк, чекаючи, доки Галя розгорне його. У пакеті було щось замотане у стару місцеву газету. На дотик предмет був м’яким.

— Шо там за фігня? — заліз на стілець Вовка Бадій, намагаючись краще розгледіти все.

— Та злізь з голови, бройлер, — зашипіла Олена Глинська, якій Качок вагою свого тіла майже звалився на плечі.

— Блін, це що за гидота!? — скрикнула Чуйко. Вона розгорнула газету і тримала в руках... чоловічі труси. Просторі, вже не нові, із розсипаними по всій поверхні малюнками скелетиків, які займались коханням.

— Ги-ги-ги! — заіржав Вовка. — Вона йому труселя в школу носить. От відстій, — мало не звалився від сміху зі стільця.

— Береже Антончика, щоби попка не зопріла, — приєднався Женька Цимбалюк. — А тобі личитиме, — тикнув пальцем на Галю, яка все ще тримала в руках несподівану знахідку.

Галя різко змахнула рукою, наче смертельно отруйну змію, відкинула нижню білизну Пиркала, гидливо витерла руки об джинси і прискіпливо оглянула долоні, ніби на них могли залишитись якісь сліди.

— А на фіга? — спитав Бадій, тикаючи пальцем на витвір китайських дизайнерів, що валявся на підлозі. — Для чого вона йому їх носить? — широко відкрив здивовані очі.

— Так воно ж тут ночує, додому не їздить, — пояснив Вовці Севка Мовчанов. — Ще й сторожем підробляє, придурок. От і тягає матуся для Антося трусняки та маєчки, щоб синочок міг чистеньке вдягнути.

— От дебіли, — Бадій ногою заштовхав «труселя» під батарею, шурнув кілька разів об підлогу, ніби витираючи кросівок. — А портфель куди подінеш? — спитав у Бадюка.

— Зараз у туалет затягну та й кину там, — знайшов вихід Олег. — Труля і не згадає, де він міг «чумадана» забути! — на той момент він очікував поцілунків Галі і не бачив для себе жодних проблем.

— Хто, — напружив очі Мовчанов, — Труля? — підняв догори великого пальця. — Це ти класно придумав, — ляснув по плечу Бандюка.

Галя Чуйко домовленість виконала. У цьому переконався майже весь 9-А. Біля дошки на очах у свідків вона кілька разів нагородила Олега тривалими поцілунками. Він блаженно всміхався до кінця уроків, а його пика видавала неабияке задоволення.

Після того випадку Антона Петровича в 9-А інакше, як Трулею, не називали...