Сергій Гридін - Незрозумілі

Раніше ніколи не звертав на неї уваги. Ходить — то й нехай собі ходить. Надто показує себе на уроках — хіба вона одна така? їх тут чотирнадцять у класі. Всі — одна поперед одної...

А сьогодні цілком несподівано він відкрив для себе Орисю. Виявляється, вона досить симпатична. І чимось дуже загадкова. Хочеться дивитися на неї — і все.

У неї густе, приємного кольору волосся. А ще вона дивна... Спілкується з телефоном. А ще — так не схожа на дівчат, які обговорюють на перервах своїх хлопців, розповідають, як ті за ними сумують й атакують «дебільними» смс-ками з рожевими слюнями.

— А вона класна, — прошепотів поруч Ромка Мельник. Санько здригнувся від несподіванки. Здалося, що Мельник навчився читати його думки.

— Хто? — спитав пошепки, майже одним поглядом, намагаючись не видати свої емоції.

— Свєточка, — кивнув на вчительку Роман. — Просто відпадна. І я, здається, закохався в неї, — видав цілком серйозно. Роман задумливо опустив голову і почав у зошиті з біології малювати струнку оголену жіночу фігурку. Сашко з полегшенням зітхнув: його таємниця залишалась невиявленою.

Дзвоник не перерву різко вирвав його з думок про Орисю. У класі заклекотів шум, але на кілька хвилин стих, доки Світлана Михайлівна диктувала домашнє завдання, і перейшов у цунамі, як тільки вона вийшла в коридор.

— Я стану знаменитим! — заволав Баранець, розмахуючи мобільником. — Свєточка-Піпеточка, зірка-інтернеточка! — заскочив на стілець. Навколо зібралася юрба однокласників.

— Вуді Аллен та Мартін Скорсезе тихо схлипують у куточку, — не стримала іронії перша красуня класу Діана Мельник. — На червону доріжку виходить Вітольдо Бараніні! — знущально вигукнула. Вітьок почервонів, замовк, усівся на своє місце і втупився в екран мобільника. Народ відступив від нього і зайнявся своїми справами.

— Прикрий, — несподівано зірвався Ромка. Рвучко наблизився до Баранця, сів біля нього на стілець і щось зашепотів йому на вухо. Сашко, не зовсім розуміючи прохання друга, став позаду, намагаючись почути, про що Роман розмовляє з Вітьком.

— А ти купи, — насмішкувато помахав перед обличчям Мельника Баранець. — Еротичне відео! Можна за відсутності жіночої ласки і... — зобразив він рух, ніби грав на балалайці.

— Пельку стули, — прошипів Ромка. — А то зараз... — не закінчив фрази. Схопив Вітька за руку, яка стискала телефон, вивернув її, намагаючись відібрати мобільник. Клас зацікавлено споглядав за хлопцями. В повітрі завіяло бійкою.

— Пусти, придурку, — шипів Баранець. — Вона тобі хто, родичка? — не міг зрозуміти, що від нього хоче Роман.

— Не твоє діло, — почервонів від натуги Мельник. — Зітри відео, а то руку зламаю! — вичавив. Сашко стояв, не розуміючи, що відбувається. Кілька дівчат зірвалися зі своїх місць, оточили напівколом суперників і почали підбадьорливо галасувати, ніби група американських черлідерів.

— Ти закохався в неї, чи що? — Вітьок від несподіваної думки випустив мобільник.

— А може, й так! — виклично кинув Мельник, швидким рухом дістав із телефона флеш-картку і сховав її до кишені. — Отримаєш завтра справною, — пообіцяв.

— Дивись мені! — погрозливо глипнув Вітьок. — А то братові скажу — матимеш проблеми, — не залишився в боргу з обіцянками.

Ні на кого не зважаючи, Ромка сів на своє місце. Руки в нього тряслися, наче у пропасниці. Чоло вкрилося крапельками поту. Відкрив якийсь підручник, поклав його перед собою, навіть перегортав час від часу сторінки, але Сашко чомусь був упевнений, що жодної літери той не бачить. Він намагався щось питати, але Ромка навіть не відгукнувся, він був заглиблений у щось невідоме іншим, і воно було на ту мить для нього найважливішим. Різкий дзвоник нагадав про закінчення перерви. І 9-А мусив готуватися до уроку фізики.

ізик Антон Петрович Пиркало ще молодий — років тридцяти, мав масивне черевце, обличчям нагадував хом’яка, який добре підготувався до зими. Завжди пітнів, навіть узимку, коли всі навколо вдягали теплі кофти і ловили дрижаки. Здавалося, він усього соромився, навіть самого себе. Учнів опитував тихим, із нотками вибачення голосом, а коли ставив погану оцінку, червонів до коренів волосся.

Причину того, чому ця невизначена особа стала вчителем, не знав ніхто. Можливо, виною всьому дитячі комплекси, і йому захотілося покомандувати кимось так, як поганяли все життя ним. Він був неодружений — хто наважиться мати за чоловіка напівфабрикат із ніякою зарплатою і нездійсненими мріями невизнаного генія.