Станіслав Стеценко - Війни художників

— Покажи, що ти вмієш, польський єврею…

— Поряд з вами сидить пан головний поліцейський, і я не можу працювати в його присутності.

— Пан! Який я тобі пан, жидівська мордо?! — Берія підвівся, загрозливо блискаючи скельцями пенсне.

— Лаврентію, вийди, — обірвав його Сталін.

— Кобо, я…

— Пішов геть!

Берія, з гуркотом шарпнувши стілець, вийшов.

— Дозвольте присісти? — запитав Мессінг. Від переляку в нього ослабли ноги.

Сталін мовчки кивнув.

Мессінг сів, поклав капелюха на стіл й охопив долонями голову.

— Коли я увійшов, ви згадували про те, як пограбували банк з якимось чоловіком на ім’я…

Сталін здригнувся. Він саме розповідав про цей випадок Берії.

— На ім’я…

— На ім’я Камю…

— Камо, — тихим голосом промовив Сталін. — Його звали — Камо.

— Так, Камо. І його заарештувала поліція. Ви говорили, що експропріювали банк за наказом Леніна.

— Досить! — Сталін махнув рукою. Слово «експропріювати» любив уживати вождь Володимир Ленін.

Запала мовчанка. Нарешті Мессінг сказав ламаною російською:

— Ви дуже самотні, товаришу Сталін, — видно було, що слово «товариш» далося Мессінгу нелегко. — Я зможу допомогти вам…

— Ми не потребуємо нічиєї допомоги. Тим більше допомоги біглого єврея. Ти вільний.

Відразу, коли Мессінг вийшов, з’явився Берія.

— У турму? — запитав з надією, завмерши на порозі.

— Якщо хоч волосина впаде з його голови, сам поїдеш у турму, — холодно сказав Сталін.

Власик привіз Мессінга за годину. Витягнув з ліжка невеличкої квартирки, яку той знімав у районі Смоленської площі. Сталін сидів за столом і малював синім олівцем на аркуші паперу. Він малював свастики і зірки. Закреслював їх і знову малював. Коли Мессінг з’явився на порозі з капелюхом у руці і привітався, Сталін перекинув аркуш намальованим донизу.

Кинув на Мессінга погляд з-під лоба, не відповівши на привітання, сказав:

— Сядь!

Ударив долонею по аркушу.

— Якщо правда те, що про тебе говорять, то маєш знати, навіщо ти тут! Якщо ні, то ти шарлатан і можеш іти, — різко сказав Сталін.

Мессінг кинув погляд на аркуш під руками Сталіна. Сказав:

— Я знаю.

Він залишив капелюха на стільці, сів, закинув ногу на ногу і поклав долоні на стіл. Сталін з-під лоба спостерігав за ним. Взяв у руки люльку, потім знову поклав. Жовна заграли на вилицях, видаючи його хвилювання. Мессінг, як і минулого разу, обхопив долонями голову.

— Я бачу…

— Що? — Сталін напружився і нахилився вперед.

— Танки з хрестами перетинають кордон. Падає прикордонний стовп. Горять будинки. У небі літаки. Багато літаків. Десятки, сотні… Падають бомби. Вибухи, вибухи… — голос Мессінга охрип, пальці, що куйовдили волосся, скорчились і затремтіли.

Сталін підвівся. Пройшов по кімнаті.

— Дешева вигадка! Блазень! Улаштував тут виставу! Цього не може бути…

Мессінг теж встав. Нервово пересмикнув плечима, розуміючи, що зараз може вирішитися його доля.

— Дешева вигадка! — повторив Сталін. — Яка пора року була? — він зупинився, вчепившись Мессінгу колючим поглядом в обличчя. Повторив, майже прошипів, роблячи паузи між словами: — Яка… була… пора… року?!

— Літо, — тихо відповів той, пригладивши копицю темного непокірного волосся. Він уже ледве тримався на тремтячих ногах. — Було спекотне літо, товаришу Сталін…

— Дешева вигадка, — сказав Сталін. — Геть! Власик! — вказав пальцем Мессінгу на вихід.

У двері зазирнув Власик. Підбіг до Мессінга, вхопив під руку, виштовхав за двері. На порозі озирнувся:

— У тюрму?

— Ні, — Сталін, не дивлячись на Власика, хитнув головою. — Нехай його відвезуть додому. А ти…

Сталін замовк і важко опустився в крісло. Сказав відсутнім голосом, ніби його думки перебували десь далеко:

— Скажи, щоб готували машину. Я буду вечеряти на Ближній. А якщо не вигадка…

— Що, товаришу Сталін? — обернувся Власик і побачив, що Сталін нерухомо сидить, опустивши плечі, неначе тримаючи на собі величезний тягар. — Ви про яку вигадку говорите?

— Ні, нічого, — тихо відповів вождь, навіть не глянувши на свого охоронця.

Газета «Правда», 6 квітня 1940 року

Трудящиеся Московской области деятельно готовятся к ленинским дням. В цехах заводов, учреждениях идут беседы на темы: «Ленин — организатор и вождь ВКП(б)», «Без Ленина — по ленинскому пути». Проводятся собрания сочувствующих ВКП(б). Для проведення в селах докладов и бесед о жизни и деятельности В. И. Ленина Московский обком ВКП(б) командировал 50 квалифицированных пропагандистов.