Станіслав Стеценко - Війни художників

Сталін нервово махнув рукою. Потім ляснув долонею по столу.

— Ти будеш їсти? Я після твоїх телеграм утратив апетит.

Молотов похитав головою, у нього теж пропав апетит.

— Ні? Тоді і я не буду, ти вільний. Поклич мені Власика.

Молотов нервово відсунув стільця. Устав, підсунув стільця назад до столу. Якийсь час стояв, ніби збираючись щось сказати. Але, врешті-решт, махнув рукою і пішов до виходу.

— Здравія бажаю, товаришу Сталін! — Власик виріс у дверях.

— Здрастуй і ти, товаришу Власик. Що там товаришка Давидова?

— Учора госпіталізована із сильними болями у нижній частині живота. Була підозра на апендицит. Але лікарі констатували позаматкову вагітність. Уранці зроблено аборт.

Сталін підвів голову і подивився Власикові в очі. Але той дивився кудись над головою. «Цей не патякатиме зайвого. Може, буде виконувати такого роду доручення не гірше за Товстуху», — подумав Сталін. Від новини, що грім-баба Віра Давидова — примадонна Большого театру і його коханка — не народить, настрій помітно покращився.

— Добре. Молодець! Готуй машину. Їдемо на Ближню. Ми вчора дивилися балет «Спляча красуня» Чайковського. Балет — лайно. Але Аврору там танцювала гарна дівка. Як її? Нагадай…

— Ольга Лепешинська?

— Точно. Товаришка Лепешинська. Спробуй її знайти і привезти до мене. Як завдання? Не заважке для генерал-майора? — з усмішкою запитав Сталін, натякаючи на нещодавно введені генеральські звання, згідно з якими Власик став генерал-майором.

— Нікак нєт, товаришу Сталін, за вас хоч у вогонь.

— Добре, добре, — Сталін підійшов і, дивлячись знизу вгору, поплескав Власика по плечу. — За мене не потрібно у вогонь. Ось за партію — інша справа.

Т е л е г р а м а

№ 543 від 28 березня

Берлін, 29 березня 1940. Передана о 4 год. 44 хв.

Москва, 29 березня 1940. Одержана о 12 год. 50 хв.

Ріббентроп — послу Шуленбургу

Цілком таємно!

Главі місії, або його представникові. Конфіденційно.

Повинна бути розшифрована особисто.

Я не облишив думки про візит Молотова в Берлін. Мені хотілося б реалізувати цю ідею в найкоротший термін. Зрозуміло, що запрошення не обмежується одним Молотовим. Якщо у Берлін приїде Сталін, це ще краще послужить нашій меті — розвитку найтепліших стосунків з Росією. Фюрер не тільки буде радий вітати Сталіна в Берліні, але й простежить, щоб Сталін був прийнятий відповідно до його становища. Фюрер виявить йому всі необхідні почесті.

Усне запрошення як Молотову, так і Сталіну було зроблено мною в Москві й, у принципі, прийняте схвально. Під час Вашої бесіди висловіть запрошення панові Молотову, а запрошення панові Сталіну Ви повинні зробити від імені фюрера. Запрошення має бути зроблене не прямо, а в загальних виразах для того, щоб ми, в разі необхідності, могли уникнути прямої відмови Сталіна.

Ріббентроп

Т е л е г р а м а

№ 599 від 30 березня

Москва, 30 березня 1940. Відправлена о 22 год. 40 хв.

31 березня 1940. Отримана о 8 год. 15 хв.

Посол Шуленбург — Ріббентропу

Абсолютно секретно!

Дуже терміново!

На Вашу телеграму за № 543 від 28 березня.

Панові Імперському Міністрові закордонних справ особисто!

1. Особисто я твердо певен, що Молотов відвідає Берлін, щойно радянський уряд вважатиме час і обставини сприятливими. Наразі ж вважаю шанси на прийняття запрошення незначними. Мої припущення спираються на наступні факти:

2. Усі наші спостереження, а також виступ Молотова від 29 березня підтверджують, що радянський уряд сповнений рішучості дотримуватися у війні нейтралітету й уникати, наскільки це можливо, усього, що може втягнути його у конфлікт із західними державами. Це є однією з причин того, чому радянський уряд раптово припинив війну проти Фінляндії й розпустив маріонетковий народний уряд.

3. Радянський уряд імовірно боїться, що така відверта демонстрація дружби між Радянським Союзом і Німеччиною, як візит Молотова або самого Сталіна в Берлін, може призвести до розриву дипломатичних відносин або навіть спровокують воєнні дії із західними державами.

4. Подібні припущення підтверджує спростування ТАРС інформації про можливу поїздку до рейху пана Молотова.

5. Є проблемою і той факт, що Молотов, який досі ніколи не був за кордоном СРСР, уникає подібних візитів. Це ж стосується й Сталіна. Тому тільки дуже сприятлива обставина або вкрай істотні для Рад вигоди можуть спонукати Молотова або Сталіна до такої поїздки. Крім того, Молотову, який ніколи не літав літаком і відмовляється це робити, для відвідин залізницею знадобиться принаймні тиждень, а тут, у СРСР, його немає ким замінити на цей час.