Станіслав Стеценко - Війни художників

Легкі поцілунки ставали все довшими. Він погладив їй спину, потім плечі. Вона сказала:

— Ніколя Гущенко, я тебе люблю! На відміну від фюрера Великої Німеччини! І рада бути з тобою будь-де.

Він відчув, як вигинається її тіло від цих дотиків… Він знав, що їй вони подобаються. Його тіло вигинається в унісон. Вони з’єднуються і перетворюються на великого птаха, який відносить їх із цього темного світу неправди й умовностей у світлу країну чуттєвих чар.

24 березня 1940 року, 22 год. 35 хв.

Москва, Кремль

Іноді, після задовгого засідання Політбюро, Сталін запрошував декого з особливо наближених повечеряти в його старій квартирі, що знаходилася на поверх нижче кабінету в Кремлі. Ось і сьогодні, коли всі пішли, він запросив до себе Молотова. Сталін хотів за вечерею обговорити телеграму радянського посла в Лондоні Майського.

Перед Сталіним і Молотовим стояли келихи, наповнені «Кіндзмараулі», тарілки із шашликом і печеною картоплею, соусниці з гострим соусом харчо, салатниці з нарізаними огірками, і величезна ваза з хлібом. Без хліба з’їсти навіть ложку гострого харчо було неможливо.

Сталін замовив свою улюблену печену картоплю і, оскільки вечеря кілька разів відкладалася, то кухарям довелося шість разів, щопівгодини ставити на вогонь нову порцію — вождь вживав картоплю лише свіжоприготованою.

Сталін сидів у кріслі, не дивлячись, вибивав люльку в попільницю і з посмішкою читав телеграму:

Відправлено 25 березня 7 год. 31 хв.

Одержано 25 березня 12 год. 45 хв.

Майський Молотову

Секретно

За інформацією, одержаною мною від Ентоні Ідена — держсекретаря у справах домініонів, який безпосередньо контактував з особистим посланцем Рузвельта Уелесом, повідомляю наступне.

Гітлер прямо заявив Уелесу:

1. Що немає шансів на негайний, укладений в результаті переговорів мир. Війна повинна тривати до переможного кінця. Німеччина переконана, що виграє її.

2. Що в Німеччини повинні бути розв’язані руки щодо земель Східної Європи, які вона вважає своїм життєвим простором. Вона ніколи не погодиться на відтворення Чехословаччини, Польщі й Австрії.

3. Обов’язковою умовою миру повинно бути припинення британського панування на морі, включаючи не тільки роззброєння військово-морського флоту, але й ліквідацію військово-морських баз у Ґібралтарі, на Мальті й у Сингапурі.

— Це гарна новина, В’ячеславе, — Сталін поклав люльку на стіл, узяв бокал і потягнувся ним до Молотова. Цокнулись — дзенькнуло скло, випили по ковтку. Обидва майже синхронно витерли долонями вуса. — Ходять чутки про можливий швидкий напад Гітлера на Данію і Норвегію.

— Майський провів зустрічі з послами цих країн, вони заперечують подібну можливість. Ось друга телеграма.

Молотов поклав перед Сталіним аркуш:

«2 квітня 1940 року я зустрівся з послом Норвегії у Лондоні Кольбаном і запитав, як він оцінює інформацію про можливість нападу Німеччини на Норвегію. Кольбан у відповідь заявив, що не має такої інформації. Він висловив серйозне здивування, що СРСР, маючи біля своїх кордонів (у розгромленій Польщі) більше 100 дивізій, сподівається, що вони повернуться до Німеччини й далі підуть на північ, а не, що більш логічно, — на схід. Моє нагадування про існування пакту про ненапад між Німеччиною та СРСР Кольбан сприйняв дуже скептично, зауваживши, що пакт потрібен лише для того, щоб приспати увагу керівництва СРСР, а його порушення можна виправдати провокацією, на кшталт тієї, яка була розіграна вермахтом у Польщі».

Сталін глибоко замислився. Потім заходився нервово набивати люльку тютюном із цигарок «Герцеговина Флор»:

— А це — погана новина! Дуже погана. — Сталін спохмурнів, замовк, від гарного настрою не залишилося і сліду.

Нарешті Молотов наважився порушити мовчанку.

— Кобо, а що нам з того, нападе Гітлер на данців і норвежців чи ні?

— В’ячеславе, це абетка політики. — Сталін розкурив люльку і глибоко затягнувся. Посунув до Молотова коробку з «Герцеговиною». Той кивком подякував і взяв собі одну. — Гітлер не може тримати армію без роботи. Або вона поверне на Захід, або піде на Схід.

— А як же пакт? — Молотов запихкав цигаркою не затягуючись.

Сталін подивився на нього. Похитав головою:

— Псуєш цигарки. Що ти, що Лаврентій морочите мені голову тим пактом.

Молотов зніяковів.

— Адольф завтра підітреться ним, — продовжував Сталін. — Як підтерся пактом з Польщею, і як ми з тобою підтерлися пактом з фінами. Особливо після того, як ми обгидилися у Фінляндії і він зрозумів, що ми слабкі, як ніколи.