Станіслав Стеценко - Війни художників

— Звідкіля ви все це знаєте? — запитав я графа.

— Я збирав інформацію, що називається, по крихтах. Деякі моменти я накидав у вигляді ескізів і здогадок. Але впевнений, що приблизно все так і було. Багато чого розповіла мені мама, яка, як ви розумієте, стала мадам Лілією фон Клейст. Тоді батько просто захотів узяти участь у її долі і фактично вирвав із пазурів Лаврентія Берії й НКВС. Співчуття переросло у велике кохання, а згодом — у щасливий шлюб. Для отримання німецького громадянства довелося відновлювати мамину родослівну і, як тоді вимагалося, доводити її арійське походження. Усе спростилося, коли виявилося, що її предки були далекими родичами особистого фотографа і друга фюрера Генріха Гофмана.

Але мамине щастя було не дуже довгим. Після поразки Німеччини батько був засуджений судом антигітлерівської коаліції, як один із найближчого оточення Ріббентропа, і провів у таборах десять років. У 1970 році мені вдалося зустрітися у Роттердамі із самим Миколою Гущенком і його дружиною Марією. Вони гостювали там у його брата. Ми проговорили майже добу, і таким чином мозаїка склалася у велику картину. На жаль, більшості учасників цієї історії тепер уже немає серед живих.

До речі, серед моїх останніх надбань — копія телеграми резидента в Берліні Кобулова, датована липнем 40-го. Її щойно розсекретили російські архіви. Він простягнув мені аркуш:

«Посольство СРСР у Берліні

Кобулов

Наркому внутрішніх справ Берії

Цілком таємно

24 червня я і тов. Павлов брали участь у прийомі, який був організований художнику тов. Гущенку, як представнику ВОКСу, Клейстом, Ростом і Шютте — працівниками бюро Ріббентропа. Прийом полягав в огляді визначних пам’яток Берліна, у тому числі і заводів Сімменс — Шукерт, в сніданках і обідах. На питання, як скоро Німеччина думає впоратися з Англією, Клейст відповів, що для цього, за їх розрахунками, буде потрібно шість тижнів.

Під час вечері 25 червня Клейст, підпивши, тримав себе вкрай розв’язно. Заявив, що вони розуміють, що перемога над англійським островом не означає розвалу Британської імперії й не призведе до здачі її колоніальних володінь Німеччині.

Клейст, Шютте, Рост у захопленні військових успіхів Німеччини. Клейст питав іронічно, як зможе виїхати англійський посол Кріппс із Москви, якщо всі шляхи на Британські острови відрізані союзниками рейху, і відповів сам на своє питання, заявивши, що єдиний шлях Кріппсу в Лондон — через Північний полюс».

— Гер Клейст, і що було далі?

— Далі — загальновідомі речі. 22 червня 1940 року після чергового обговорення у найближчому колі Гітлер дав завдання генштабові вермахту готувати план нападу на СРСР. А вже в липні 1940-го почалася повільна концентрація німецьких військ на радянських кордонах. Ось ще одне свідчення з розсекречених Росією архівів.

Він простягнув мені ще один аркуш:

«Заступник начальника прикордонних військ НКВС

Союзу РСР генерал-майор Петров

начальнику 5 відділу ГУГБ НКВС СРСР Фітіну

№ 19 / 47415

13 липня 1940

Цілком таємно

За даними закордонної агентури та прикордонних військ Української РСР, відзначається прибуття у прикордонну смугу в напрямку міста Перемишль німецьких піхотних і танкових частин.

За останній час відзначені новоприбулі частини німецької армії: в м. Кросно (65 км південний схід від Перемишля) — п’ять піхотних полків №№ 647, 289, 134, 438 і 36;

в м. Ярослав (20 км північ від Перемишля) — 39-й піхотний і 116-й артилерійський полки;

в м. Жешув (60 км північний захід від Перемишля) — 129-й піхотний, зенітний і артилерійський полки;

у м. Пшеворськ (40 км північний захід від Перемишля) — 192-й піхотний, 44-й артилерійський полки і 16-й окремий станково-кулеметний батальйон.

7.6.1940 р. відзначено прибуття танкової частини в м. Люблін (100 км західніше Брест-Литовська).

Відомості перевіряються».

— До кінця 1940 року готувався план нападу на СРСР. У листопаді на зустрічі з Молотовим, який приїхав у Берлін, Гітлер нічого не відповів на закиди Молотова про перекидання військ вермахту в Фінляндію та Румунію. Відбувся загальними фразами — обіцяв розібратися в ситуації. А ввечері не прийшов на влаштований Молотовим на честь фюрера бенкет у Радянському посольстві. Які ще докази наближення війни потрібні були СРСР? А менше ніж через місяць, 18 грудня, Гітлер підписав план нападу на СРСР, який німецький генштаб підготував за півроку.

План отримав кодову назву «Червона борода» — «Барбаросса». Інформація, яку передав Гущенко ще в червні, була, що називається, «гарячою». Сталін володів нею вже тоді, коли Гітлер лише обговорював можливість удару по СРСР в найближчому колі: з Геббельсом, Гейдріхом, Гіммлером, Ґерінгом і Борманом.