Станіслав Стеценко - Війни художників

23 червня 1940 року

Берлін—Париж—Берлін

А сьогодні особистий пілот Гітлера Ганс Баур о 5-й ранку посадив літак фюрера — дванадцятимістний «Кондор» у паризькому аеропорту Ле-Бурже. Красень «Кондор», зроблений на заводі «Фоке-Вульф» і здатний здійснювати без посадки транс’євразійські перельоти, був одним із найкращих транспортників світу.

Гітлер вирішив подивитися Париж, доки парижани проснуться. І коли кавалькада машин мчала в центр Парижа, двірники ще тільки підмітали вулиці й тротуари, якими кудись простували поодинокі перехожі. Вони зі здивуванням повертали голови услід кавалькаді автомобілів, які з ревінням мчали вулицею.

Гітлер, не приховуючи цікавості, відхиляв однією рукою шторку й оглядав підкорену столицю. Ось воно! Він здійснив свою мрію, Європа біля його ніг! Від зробленого і планів на майбутнє захоплювало подих. Тепер він перебудує її, як вважає за потрібне. Всі європейські правителі уже шукають можливості зустрітися з ним, а ще кілька років тому вважали «каліфом на годину»! Чи міг він, безробітний юнак з Лінца, що ледве заробляв собі на їжу малюванням акварелей, сподіватися, що здійснить таке? Чи міг він, хлопець, який міг потрапити в театр тільки на стоячі місця і харчувався безкоштовним супом для безробітних, мріяти, що Париж, столиця Європи, буде колись кинута до його ніг?

Від пропозиції провести парад перемоги, зробленої йому в аеропорту комендантом Берліна, Гітлер відмовився, пославшись на небезпеку нальоту англійської авіації. Хоча справа була не в тому. Він не хотів в очах європейців виглядати варваром. Він хотів виглядати людиною, яка несе Європі культуру, порядок і благополуччя, яке Європа одержить під його керівництвом.

Гітлера супроводжував Макс Аман, старий приятель фюрера ще по Першій світовій, тоді — старший унтер-офіцер, а нині видавець-мільйонер. Був з ним і новий улюбленець фюрера — молодий архітектор Альберт Шпеєр, з яким він і збирався перебудовувати спочатку Німеччину і Європу, а потім і весь світ. Шпеєр був учнем Пауля Троста, людини, яка формувала неокласичний стиль Третього рейху. Ну і, звісно, ад’ютанти й кілька старших офіцерів.

Учитель Шпеєра Трост помер у 1934 році, і його справу продовжив молодий здібний учень. Саме Шпеєру Гітлер доручив здійснити перший крок на шляху реалізації своїх планів — грандіозну перебудову Берліна. Він мав стати новим містом. Містом грандіозних, монументальних споруд. Це мало бути місто, в яке будуть приїжджати паломники з усього світу, щоб лише поглянути на його чудові будинки й широкі проспекти. Шпеєр уже почав будівництво найбільшої у світі споруди — Дому зборів або Народного дому. Дім зборів мав уміщати 170 000 осіб. Тут мали відбуватися з’їзди представників об’єднаної Європи. Об’єднаної, звісно, під його керівництвом. Під керівництвом фюрера не лише німецького, а й усіх європейських народів. За винятком, звісно, унтерменшів і євреїв. Шпеєр запланував також побудувати на головній площі майбутньої столиці світу тріумфальну арку, ескіз якої накидав сам Гітлер. Вона повинна була бути у двадцять разів більшою за Тріумфальну арку в Парижі.

Творіння Шпеєра в Берліні мали увібрати все найкраще в архітектурі. І саме для цього Гітлер узяв Шпеєра до Парижа. Нехай подивиться на місто, яке досі називали неофіційною столицею Європи! Щоб завтра такою столицею став Берлін!

Першу зупинку кавалькада з трьох «мерседесів» зробила біля «Гранд-опера», створеної блискучим архітектором Гарньє. Тут на делегацію чекали два десятки військових, здебільшого старших офіцерів, у шинелях із червоними відворотами і брюках із червоними лампасами. Вони вітали фюрера вигуками «зіг хайль!» і підняттям рук. Гітлер привітався з кожним за руку. Посмішка задоволення не сходила з його обличчя. Він коротко подякував усім за службу.

Гітлеру стало холодно, й ад’ютант накинув на нього світлий плащ, який дисонував із чорно-сірим одягом оточення. Таким він і залишився на фото, що були зроблені в той день у Парижі. В ідіотському світлому плащі серед натовпу чорних і сіро-зелених мундирів. У «Гранд-опера» Гітлер уважно оглядав усе — починаючи з мозаїки на сходах і закінчуючи ліпленням на стелі.

— Шпеєр, ці парадні сходи найпрекрасніші у світі. Уявляєте, як це виглядає, коли ними піднімаються дами у розкішних туалетах?

У залі вигукнув:

— Чудово, тут має бути прекрасна акустика. Шпеєр, ми повинні побудувати кращі зали! У Лінці і в Мюнхені.