Станіслав Стеценко - Війни художників

Здесь есть возможность читать онлайн «Станіслав Стеценко - Війни художників» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2016, ISBN: 2016, Издательство: Фоліо, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Війни художників: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Війни художників»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Роман оснований на реальних фактах біографії відомого українського художника і розвідника- нелегала Миколи Глущенка (у книжці — Микола Гущенко) і відображає події 1940 року. Серед дійових осіб як реальні історичні персонажі — Йосип Сталін, Адольф Гітлер, Вінстон Черчилль, їхнє найближче оточення, художники і літератори, які жили і творили в той час у передвоєнному Радянському Союзі й нацистській Німеччині, — так і вигадані герої. Волею долі Микола Гущенко на початку 20-х років знайомиться з художником-початківцем Адольфом Гітлером і дає оцінку його малюнкам. І ось кращий (на думку фюрера) пейзажист Європи літом 1940-го вирушає з розвідувальним завданням із соціалістичної Москви до націонал-соціалістичного Берліна, звідки, за планами НКВС, він не повинен повернутися живим. Тим більше, що його дружина впала в око народному комісару Лаврентію Берії. Гестапо теж здогадується про спеціальну місію агента Художника і починає на нього велике полювання…

Війни художників — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Війни художників», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Після того, як було випито шампанське, Клейст попрощався і побіг далі, розмахуючи газетою. Очевидно, продовжувати святкувати успіх німецької зброї.

«Жахливо! — подумав Гущенко. — Вони бомбардували Роттердам! Німецькі танки, можливо, зараз входять у Брюссель! А ще більш жахливо — що ми союзники!»

Пройшов з кутка в куток. Визирнув у вікно.

На тротуарі німецька дівчинка з мамою і хлібом, швидше за все отриманим за карткою, годували голуба. Це вже не вперше він бачив, як німці картковим хлібом годують лебедів на Шпреє, бродячих собак чи голубів на вулицях.

Він відкрив вікно. У кімнату увірвався шум весняного міста. Жодного натяку на війну! Хіба що он протилежним тротуаром вулиці йдуть двоє солдатів. Дивляться на дівчинку з жінкою і посміхаються. А танки з такими ж солдатами на броні — у передмістях Брюсселя. Чавлять гусеницями мирних жителів. Можливо, таких самих голландських мам і дівчаток… Дівчинка кричала: «Голубе, голубе, йди-йди сюди. Бери хлібчик ротиком!» Мама виправляла її: «Не ротиком, а дзьобиком!»

Гущенко підійшов до телефону, набрав номер Українського інституту. Відразу натиснув на важіль. Що він робить? Сьогодні день можливого зв’язку, але звідси не можна дзвонити! Не можна бути таким безпечним. Не можна втрачати голову. Він швидко згадав про той «хорх» із заштореними вікнами біля радянського павільйону. А якщо за ним стежать?

Він спустився вниз, пройшов у кафе навпроти. Випив кухоль пива, споглядаючи, чи не зайде за ним хтось.

Потім підійшов до стійки і запитав, чи не може зателефонувати. Його провели в маленьку кімнатку з телефоном, де він набрав номер Українського інституту. Тихо, щоб не почув офіціант, запитав:

— Скажіть, будь ласка, професор Кузеля вже видужав?

— А хто його запитує?

— Професор Баур. (Хто ж іще може запитувати професора, як не інший професор?)

— Вибачте, професоре, Кузеля ще хворіє, зателефонуйте за тиждень.

Гущенко вийшов у коридор. Озирнувся. Жодної живої душі. Лише в кінці коридору промайнула офіціантка з тацею в руках. Спустився сходами, вийшов на вулицю. Повз нього промарширував загін хлопчаків у формі гітлерюгенду. Попереду йшов прапороносець із червоним прапором зі свастикою і два барабанщики, які вибивали дріб. Вожатий чи вихователь у такій же формі — хакі з чорним галстуком і червоною пов’язкою на рукаві — хриплим голосом задавав ритм «Айн! Цвай! Айн! Цвай!»

Гущенко подивився загону вслід. Його охопило передчуття чогось жахливого. Що от-от має статися. Йому потрібно було з кимось поговорити. Він повернувся в готель, пройшов до номера Лілії й штовхнув двері. Вона, зачувши шум, визирнула з душу.

— А, це ви! Ласкаво просимо! Сідайте там у крісло. Сьогодні банний день.

— Я на хвилину, — він упав у крісло. Відкинувся на спинку, витягнув ноги. — Хотів вам тільки сказати, що німці окупували Голландію.

— Боже, яка трагедія! А я думала, ви просто скучили за мною.

Вона вийшла з душу в короткому халатику, запинаючи його руками, волосся було мокре. На обличчі грала посмішка.

— Вам байдуже, що гусениці німецьких танків зараз гуркочуть вулицями Амстердама? — Гущенко здивовано підвів на неї погляд.

— Ні, мені не байдуже. І це не дивно. А ось вам байдуже, що я поряд. І це — дивно, — вона посміхалася з якимось особливо нахабним викликом в очах.

Тепер вона стояла поряд з кріслом так, що її коліна майже торкнулися його ніг. Гущенко підвівся.

— Ліліє, це не найкращий момент.

Тепер вони стояли, майже торкаючись один одного. Очі в очі. В її очах грали бісики:

— Не найкращий? — вона раптом поклала йому руки на плечі, і халат розіпнувся. — Справді не найкращий, чи у товариша Гущенка ще є хоч якісь сумніви?

— Ти жартуєш зі мною?! — майже вигукнув він, його раптом охопила злість. — Чи граєш? Сама чи за чиїмсь наказом? — він схопив її за талію і впився губами в її губи, що розкрилися йому назустріч.

Гущенко збирався відштовхнути її, але інстинкт зголоднілого за жіночим тілом чоловіка переважив. Він притис її сильніше. Їй, напевне, було боляче. Лілія охнула:

— Гущенко, ви п’яний?

Вона, вже трохи злякана його поведінкою, зробила швидкий крок назад, але він не відпустив її і штовхнув на ліжко. Вона впала на постіль, спробувала швидко підвестися, але невдало, й упала на підлогу. Він упав поряд, притис її до килима й зі стогоном накинувся на її тіло.

* * *

За вікном було вже темно. Вони лежали на килимі оголені й мовчали.

— Гущенко, це був якийсь ураган… — сказала Лілія й потягнулася до халатика, який самотньо лежав на підлозі.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Війни художників»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Війни художників» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Станіслав Стеценко - Чорна акула в червоній воді
Станіслав Стеценко
Станіслав Константинов - Сутінки
Станіслав Константинов
Станіслав Лем - Фіаско
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Полювання на Сетавра
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Катар
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Соляріс. Едем.
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Кіберіада
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Повернення з зірок
Станіслав Лем
libcat.ru: книга без обложки
Лем Станіслав
libcat.ru: книга без обложки
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Соляріс
Станіслав Лем
Станіслав Бондаренко - Кролики, ролики і Кондратюк
Станіслав Бондаренко
Отзывы о книге «Війни художників»

Обсуждение, отзывы о книге «Війни художників» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x