Станіслав Стеценко - Війни художників

— Тут дуже мило, — зробив жест рукою у бік прочинених дверей, що вели в будинок.

— Якщо можна, то коротше, Ціцерон! І раджу не робити різких рухів руками, — холодно відрізала вона.

— Я буду говорити дуже коротко, — посміхнувся він недоброю посмішкою. — Якщо ти чекаєш Надьку Тузову, то вона не прийде. Хазяїн наказав її заарештувати. Ми її розшукуємо, аж ось з’явилася інформація, що вона іноді буває тут…

Її очі спалахнули. Губи стиснулися й побіліли. Щоки, навпаки, почервоніли:

— Ти маєш нахабство шпигувати за дружиною голови Раднаркому?

— Ні, просто розшукую ворога народу Надію Тузову.

— Її тут немає. Що тобі ще потрібно? — запитала вона, опустивши голову й відсторонено розглядаючи свої м’які, оторочені хутром капці.

— Ми могли б обговорити ситуацію, що склалася, тет-а-тет у цьому затишному будиночку, — грайливим тоном запропонував він, зробивши до неї крок, узяв за лікоть.

Перл підвела погляд і холодно подивилася йому прямо в очі. І Берія відразу зрозумів, що тут нічого йому не вигорить. Вирвала лікоть:

— І ви, кандидат у члени Політбюро, можете це пропонувати мені — кандидату у члени ЦК і дружині головраднаркому? А якщо я йому про це розповім? — вона зробила крок до телефону, що висів на стіні, і взяла слухавку.

— То, може, відразу розповіси і про те, що зраджувала йому з ворогом народу Надькою Тузовою? Що ви зустрічалися тут регулярно і займалися різними неподобствами? — швидко сказав він. Дурнувато хихикнув. — Про це ду-у-же цікаво буде дізнатися і членам Політбюро! Цікаво, що буде з твоїм майбутнім і майбутнім голови Раднаркому? Телефонуй.

Її рука завмерла, тримаючи телефонну слухавку:

— Займалися неподобствами? — вона посміхнулася. Але посмішка вийшла трохи вимучена. Вона уважно дивилася в обличчя Берії, намагаючись зрозуміти, що йому відомо. — А може, ми тут просто пили каву?

— І прощаючись, мило цілувалися, — підколов її Берія, сів у крісло, що стояло біля входу і закинув ногу на ногу.

— Звичайний прояв жіночої приязні, — невпевнено сказала Перл.

— Не купиш ти мене на це лайно. Я можу відрізнити пристрасний поцілунок від дружнього, — нахабно сказав нарком.

— Значить усе-таки шпигував. Жаба! — вона повісила слухавку. — Тоді я зроблю набагато простіше. Азор! — крикнула вона.

З кімнати повільно вийшла величезна вівчарка і вишкірила ікла. Зупинилася навпроти ошелешеного наркома. Їхні голови були на одному рівні. В очі Берії зазирали червоні очі тварини. З ікластої пащі капнула слина.

— В Азора ікла більші, ніж твій член. Варто мені ворухнути пальцем, і вони стиснуться на шиї у кандидата в члени Політбюро. Геть звідси! — вона вказала рукою на двері. Її очі метали блискавки.

Берія повільно, намагаючись не робити різких рухів, підвівся з крісла. Пожував губами. Він не очікував такої відсічі. Сказав:

— Ну як знаєш, ще зустрінемося на вузенькій доріжці, — і вийшов, грюкнувши дверима. Кинув через плече. — Шлюха жидівська!

Пошкодував, що не встановив у цьому будинку нове чудо техніки — апаратуру для записування звуку. Йому недавно показували подібний апарат, що дозволяє записати на спеціальний магнітний дріт будь-що і потім прослуховувати це хоч сто разів.

Збіг сходами, сів у автівку. Ще раз кинув оком на розкішний особняк. Вилаявся крізь зуби. Коротко кинув водієві:

— У Контору!

Газета «Франкфуртер цайтунг»,

3 травня 1940 року

Мода на блондинок.

Брунсвік. Лідер місцевої есесівській групи Йєккельн, виступив на зборах членів НСДАП з критикою «моди на блондинок». Світле волосся й блакитні очі ще не є доказом належності до нордичної раси. Дівчина, яка збирається вийти заміж за есесівця, повинна повністю відповідати певним вимогам. По-перше, вона повинна бути володаркою імперської спортивної медалі. Багато людей навіть сьогодні не можуть зрозуміти сенсу цієї вимоги. А суть її в тому, що Німеччині потрібні не ті жінки, які вміють лише гарно танцювати, а такі, які дбають про стан свого здоров’я, беручи участь у заняттях спортом.

Спис для метання і трамплін більш корисні для підтримки здоров’я, ніж губна помада, — додав він на завершення.

3 травня 1940 року, 15 год. 39 хв.

Берлін

— Може, захопимо й вашу колегу — фройляйн Лілію? — запропонував Клейст Гущенкові, запрошуючи його на заміську прогулянку. — Сьогодні все ж таки неділя. Роботи з виставкою має бути небагато.

— Геносе Клейсту сподобалася ваша подружка, — з насмішкою в голосі, єхидно зауважила баронеса Зігфрід. Вона сьогодні була у вузькій спідниці яскраво-жовтого кольору, що ледь стримувала натиск розкішних стегон. Зате груди почувалися значно вільніше у глибокому декольте. Словом, на ній був одяг, що підкреслював усі баронесині принади.