Станіслав Стеценко - Війни художників

Здесь есть возможность читать онлайн «Станіслав Стеценко - Війни художників» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2016, ISBN: 2016, Издательство: Фоліо, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Війни художників: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Війни художників»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Роман оснований на реальних фактах біографії відомого українського художника і розвідника- нелегала Миколи Глущенка (у книжці — Микола Гущенко) і відображає події 1940 року. Серед дійових осіб як реальні історичні персонажі — Йосип Сталін, Адольф Гітлер, Вінстон Черчилль, їхнє найближче оточення, художники і літератори, які жили і творили в той час у передвоєнному Радянському Союзі й нацистській Німеччині, — так і вигадані герої. Волею долі Микола Гущенко на початку 20-х років знайомиться з художником-початківцем Адольфом Гітлером і дає оцінку його малюнкам. І ось кращий (на думку фюрера) пейзажист Європи літом 1940-го вирушає з розвідувальним завданням із соціалістичної Москви до націонал-соціалістичного Берліна, звідки, за планами НКВС, він не повинен повернутися живим. Тим більше, що його дружина впала в око народному комісару Лаврентію Берії. Гестапо теж здогадується про спеціальну місію агента Художника і починає на нього велике полювання…

Війни художників — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Війни художників», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Сніданок був значно бідніший за вчорашню вечерю — пісна вівсяна каша з овочами, але офіціант радісно сповістив, що на честь дня народження улюбленого фюрера сьогодні кожен мешканець готелю одержить сто грамів м’яса, п’ятдесят грамів масла, два яйця замість одного і склянку томатного соку. Нехай кожен відчує свято! Нехай відчують свято і радянські геносе — союзники у боротьбі із західними плутократіями.

За десять хвилин з’явилася Лілія і приєдналася до Гущенка. На ній була рожева блуза у дрібні білі квіти, яка щільно обтягувала бюст, і темно-зелена спідниця, що не менш щільно обтягувала стегна. Гущенкові здається, що Лілія занадто довго походжає навколо стола, ніби демонструючи-звабливі вигини свого тіла, і сідає, неприродньо випинаючи вперед і так чималий бюст.

— Було б ввічливо запросити і колег на сніданок: мене й Гагаріна, — сказала вона, обдарувавши його звабливою посмішкою.

— Ага… Це, звісно, було б дуже ввічливо, але ви чомусь теж не запросили ні мене, ні Гагаріна, — він парирував випад дами і теж із посмішкою підвів очі на неї.

Але та не збиралася лізти за словом у кишеню:

— По-перше, запрошення — прерогатива чоловіків. А щодо Гагаріна… Якщо відверто, то я не хочу бачити зайвий раз того бовдура, що зіпсував мені вчорашній вечір!

— То той палкий залицяльник так і не домігся взаємності? — кепкував Гущенко.

— Як бачите! — відрізала Лілія. — Не домігся і не має на це жодного шансу.

Офіціант приносить сніданок зі святковою надбавкою.

— Ого, — дивується Лілія.

— Пригощайтесь, цей шик — на честь дня народження улюбленого фюрера німецького народу, — пояснив Гущенко. Жартівливо чокається із дамою склянкою томатного соку. — Так що, «хайль Гітлер», геносе Лілія! А як ви здогадалися, що я вже пішов снідати?

— Дуже просто. Постукала до вас. А мені ніхто не відповів. Вже одинадцята. І я подумала, що навряд чи ви милуєтеся маніфестацією німців на порожній шлунок.

— Ваші спостереження досить логічні. Ви жінка-Шерлок Холмс. Але навіщо я вам потрібен, хіба ваших мовних здібностей недостатньо, аби замовити щось у ресторані? Наприклад, два яйця замість одного, які вам належать по праву на честь дня народження улюбленого фюрера?

— Не хвилюйтеся, достатньо! І не намагайтеся виглядати дотепнішим, ніж ви є насправді. Мова йде про звичайну ввічливість. Ви або невихована людина, або не любите жінок. Ще може бути й третій варіант: ставитесь до них, як деякі чоловіки, — наче до нижчих істот.

— Як до нижчих істот? — досить серйозно перепитав Гущенко, уплітаючи святкове м’ясо. — Цікава теорія! Хотів би принагідно з нею познайомитися.

Лілія позирнула на нього, аби пересвідчитися, що він говорить серйозно. Обличчя Гущенка було зосередженим, він ретельно чистив перше «фюрерське» яйце.

— Ну, за дикими традиціями деяких народностей, жінок там і досі міняють на верблюдів чи корів. Я про це читала.

— Це ж у яких? — зацікавився Гущенко, намащуючи крихітний шматок хліба належним йому з нагоди свята маслом.

— Ну, в арабів, чи туркменів. Я читала, що жінку можна поміняти на 10 чи 20 корів.

— Аж на двадцять корів? Усього одну жінку? — щиро здивувався Гущенко. Навіть перестав жувати.

— Вам це здається смішним?

— Ні, цікава пропорція — обмін один до двадцяти. Вірніше, одна. Але я дав би за вас набагато більше.

— Ви про що? — не зрозуміла вона.

— Ну, не менше п’ятдесяти.

— Чого п’ятдесяти?

— П’ятдесяти корів, — пояснив Гущенко. — Я вас дуже високо ціную і ніколи не погодився б поміняти вас усього на двадцять корів. Тим більше на десять. На п’ятдесят найкращих племенних, і ні коровою менше…

— Ви — хам! — Лілія раптом жбурнула виделку на стіл так, що вівсянка полетіла у всі боки, і зробила вигляд, що збирається підвестися.

— Добре, — Гущенко зупиняє її, взявши за рукав. — Вибачте. Мабуть, тут я не правий.

Лілія сідає на стільця і витирає зі столу краплі каші. Далі вони їдять мовчки. І вже завершивши трапезу, аби розрядити обстановку, він запитує:

— А де ж наш Гагарін?

— Думаю, що після вчорашнього його гарматою не піднімеш, — стенає Лілія плечима. Вираз обличчя у неї все ще ображений.

— Тим більше, що гармати всі на параді перед улюбленим фюрером, — зауважує Гущенко.

— Слухайте, Гущенко, мені, наприклад, усе це залізяччя мало цікаве. Ви ж у Берліні, як у себе вдома, то, може, покажете мені місто? — з надією в голосі запитує Лілія.

— Чому б і ні. Може, за годину, спочатку давайте насолодимся святковим дійством. У нас же є чудовий оглядовий майданчик.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Війни художників»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Війни художників» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Станіслав Стеценко - Чорна акула в червоній воді
Станіслав Стеценко
Станіслав Константинов - Сутінки
Станіслав Константинов
Станіслав Лем - Фіаско
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Полювання на Сетавра
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Катар
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Соляріс. Едем.
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Кіберіада
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Повернення з зірок
Станіслав Лем
libcat.ru: книга без обложки
Лем Станіслав
libcat.ru: книга без обложки
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Соляріс
Станіслав Лем
Станіслав Бондаренко - Кролики, ролики і Кондратюк
Станіслав Бондаренко
Отзывы о книге «Війни художників»

Обсуждение, отзывы о книге «Війни художників» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x