Станіслав Стеценко - Війни художників

Здесь есть возможность читать онлайн «Станіслав Стеценко - Війни художників» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2016, ISBN: 2016, Издательство: Фоліо, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Війни художників: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Війни художників»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Роман оснований на реальних фактах біографії відомого українського художника і розвідника- нелегала Миколи Глущенка (у книжці — Микола Гущенко) і відображає події 1940 року. Серед дійових осіб як реальні історичні персонажі — Йосип Сталін, Адольф Гітлер, Вінстон Черчилль, їхнє найближче оточення, художники і літератори, які жили і творили в той час у передвоєнному Радянському Союзі й нацистській Німеччині, — так і вигадані герої. Волею долі Микола Гущенко на початку 20-х років знайомиться з художником-початківцем Адольфом Гітлером і дає оцінку його малюнкам. І ось кращий (на думку фюрера) пейзажист Європи літом 1940-го вирушає з розвідувальним завданням із соціалістичної Москви до націонал-соціалістичного Берліна, звідки, за планами НКВС, він не повинен повернутися живим. Тим більше, що його дружина впала в око народному комісару Лаврентію Берії. Гестапо теж здогадується про спеціальну місію агента Художника і починає на нього велике полювання…

Війни художників — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Війни художників», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Розділ 29

7 квітня 1940 року, 10 год. 32 хв.

Москва, комплекс будівель НКВС на площі Дзержинського

Берії подобалося гратися із жертвою. Надя Тузова, яку щойно ввели до його кабінету, опустила очі під його поглядом.

Вона добре знала Берію. Не раз бувала з ним на наркомівських вечірках. Але тоді її тримав під руку всесильний нарком Ворошилов. Тепер усе змінилося. Люди з кам’яними обличчями в однакових темних костюмах і крислатих капелюхах, що робили їх схожими на близнюків, висмикнули її з ліжка. І, не дозволивши зателефонувати Ворошилову, напіводягнену запхнули в чорний «пакард» з опущеними шторами.

Вона спробувала погрожувати людям-сфінксам ім’ям Ворошилова. Але у відповідь вони лише посміхалися, нахабно розглядаючи її, одягнену лише в рожевий халатик.

Люди-сфінкси часто чули подібні погрози від високопоставлених військових та чиновників. Зазвичай погрожували іменами Маленкова, Ворошилова чи навіть самого Сталіна. Але вони чудово знали, що їх могли послати на подібну справу тільки із санкції Хазяїна. Ось і зараз було те ж саме. Погрози ім’ям Ворошилова тривали до половини дороги. А далі вона щільніше запнула халат, закутавшись у нього по самі вуха, і замовкла. Вона добре знала Москву і крізь щілину в шторах легко зрозуміла, що її привезли у комплекс будівель НКВС у центрі Москви. Тут було лігвище сили, яка, напевне, переважала силу її коханого Климента.

Автівка в’їхала у височезні ворота, і за кілька хвилин вона вже була у кабінеті Лаврентія Берії.

— Привіт, Надю, — сказав Берія, встаючи з-за столу і йдучи до неї із широко розкритими обіймами.

Вона стояла розгублена, не знаючи, що робити, запинаючи халат обома руками. Її обличчя під неяскравим світлом люстри набуло кольору персика. З такими ж, як у стиглого персика, червоними щічками. Вона мовчала. Посмішка на її губах то з’являлася, то знову зникала.

Берія обійняв її холодно, як обіймають старого друга. Поплескав по спині. Зазирнув в очі через скельця пенсне, яке блиснуло двома люстрами.

— Ось і побачилися, Надю. — Хто знав, що саме так доведеться зустрітися. Климент Ворошилов — велика людина! Але всі великі люди час від часу роблять маленькі помилки, які знищують їх велич. І чим вище знаходиться людина, тим більше шансів упасти, розбившись ущент. Ось так. Ти тремтиш?

— Що відбувається, Лаврентію Павловичу? Чому мені не дозволили подзвонити Клименту Єфремовичу? — вона відсторонилася, ступила крок назад.

Берія її не тримав. Він розвів руками і стенув плечима. Зняв пенсне, витер скельця хустинкою. Одягнув. Знову розвів руками. Неначе обдумуючи відповідь. Урешті-решт сказав:

— А це не має жодного сенсу. Повір мені, Надю. Хазяїн незадоволений роботою Климента. Йому довелось би засмутити тебе відмовою. Якщо не віриш, то ось телефон, дзвони.

Вона нерішуче зробила крок до апарата, лівою рукою, притримуючи халат, простягнула праву. Берія спостерігав. Тонка, ніби прозора, кисть зімкнулася навколо чорної ебонітової слухавки.

— Але дзвони додому, — беземоційно зауважив Берія. — Хазяїн вигнав його з роботи. Він або дома, або десь п’є. Давай. Пам’ятаєш домашній?

Пальці навколо чорного ебоніту розімкнулися, і вона відсмикнула руку.

— Не хочеш? Як хочеш, — Берія поклав свою руку на телефонний апарат. — Може так статися, що і Климентій приїде сюди. Може, завтра. А може, й не приїде. Це як Хазяїн скаже. А ось ти вже тут. І нічого з цим не вдієш.

Він утупився в неї поглядом, що з байдужого раптом став важким і холодним. Зовсім не таким, яким був, коли він разом із черговою актрискою, а вона разом з Ворошиловим зустрічалися десь на заміській дачі. Навіть не таким, як був хвилину тому. І саме від цього погляду вона знову затремтіла.

— Лаврентію, чим я завинила?

— Тим, Надю, що допомагала профукувати народні гроші наркому оборони Клименту Єфремовичу Ворошилову. Колишньому наркому. Хазяїн цим дуже незадоволений. Климент жив на широку ногу, ти ж знаєш краще за мене. Як справжній барин. Хазяїна цікавлять усі подробиці його життя, особливо ті обставини, за яких витрачалися десятки тисяч карбованців. І я радив би тобі розповісти все начистоту. Це дружня порада, не сприйми, моя люба, як погрозу.

— Я нічого не збираюся приховувати, — вона й справді не збиралася покривати Клима, з якого дива? Він може ще й викрутиться, а її ось зараз можуть повезти у тюрму.

— Сідай і розповідай, як усе почалося. Де ви з ним познайомилися, де зустрічалися. Як витрачали державні гроші. Сідай.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Війни художників»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Війни художників» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Станіслав Стеценко - Чорна акула в червоній воді
Станіслав Стеценко
Станіслав Константинов - Сутінки
Станіслав Константинов
Станіслав Лем - Фіаско
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Полювання на Сетавра
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Катар
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Соляріс. Едем.
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Кіберіада
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Повернення з зірок
Станіслав Лем
libcat.ru: книга без обложки
Лем Станіслав
libcat.ru: книга без обложки
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Соляріс
Станіслав Лем
Станіслав Бондаренко - Кролики, ролики і Кондратюк
Станіслав Бондаренко
Отзывы о книге «Війни художників»

Обсуждение, отзывы о книге «Війни художників» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x