Джулиан Барнс - Історія світу в 10 1/2 розділах

Вона ніколи не сумнівалася, що рано чи пізно допливе до якого-небудь острова. Вона спала, коли вітер приніс її туди. Їй тільки й треба було розвернути човен, аби він проплив між двох скель, і витягти судно на прибережну гальку. Не було тут отого ідеального білого пісочку, готового показати слід туриста, ні коралового хвилеріза, навіть пальма не махала їй листям. Від цього вона відчула радість і полегшення. Краще камінь, ніж пісок, чагарі — ніж буйно-зелені джунглі, купа пилу — ніж родюча земля. Надмір краси й зелені, напевне, змусив би її забути про решту планети. Пол вистрибнув на берег, Лінда почекала, доки її перенесуть. Так, подумала вона — прийшов час, і ми знайшли землю. Вона вирішила спочатку ночувати в човні. З ідеї, слід було першим ділом по прибутті нарубати дерев і збудувати хату, але це було б дурницею. Острів міг виявитися негодящим.

Вона подумала, що з висадкою на острів страхіття закінчаться.

Було дуже спекотно. Можна подумати, тут батареї ввімкнули, сказала вона собі. Вітру не було, погода не змінювалася. Вона спостерігала за Полом і Ліндою. Вони стали її втіхою.

Гадала, чи снилися їй страхіття через сон у човні, через те, що вона перебуває в замкненому просторі всю ніч після свободи пересування протягом усього дня. Гадала, що розум опирається, проситься на волю. Тож зробила невеликий курінь вище від лінії прибою і почала ночувати там.

Це не допомогло.

Зі шкірою робилося щось жахливе.

Сни ставали ще гіршими. Вона розважила, що це нормально, якщо ще можна вживати таке слово. Принаймні з огляду на її стан, цього варто було очікувати. Вона отруєна. Наскільки страшна та отрута, вона не знала. У снах чоловіки були дуже ввічливі, навіть люб’язні. Саме тому вона розуміла, що довіряти їм не можна: вони — спокусники. Її розум видає власні аргументи на заперечення дійсності, на заперечення себе і того, що знає. Певне, за цим усім стоїть якась хімія, якісь антитіла чи що. Розум у стані шоку через те, що діється, виробляє власні відмовки, заперечення того, що сталося. Чогось такого і слід було чекати.

Ось наприклад. У снах я дуже прониклива і хитра. Коли вони приходять, я не виказую здивування. Поводжуся так, ніби вони і мають там бути. Я виводжу їх на чисту воду. Минулої ночі в нас була отака бесіда. Робіть свої висновки.

— Чому на мені білі рукавички? — спитала я.

— Ви думаєте, це вони?

— А що ж це, по-вашому?

— Ми мали поставити вам крапельницю.

— І тому в мене білі рукавички? Ми ж не в опері.

— Це не рукавички. Це бинти.

— Але ж крапельницю ставлять не туди.

— Так. Пов’язки нам були потрібні, щоб крапельниця лишалася на своєму місці.

— Але я не можу поворухнути пальцями.

— Це нормально.

— Нормально? — спитала я. — Що сьогодні вважається нормальним?

На це в нього відповіді не було, то я продовжила:

— У котрій руці крапельниця?

— У лівій. Можете самі подивитися.

— А чому тоді пов’язка і на правій руці?

Тут він надовго замислився. Урешті відповів:

— Бо ви намагалися витягти крапельницю вільною рукою.

— Навіщо мені таке робити?

— Мабуть, це тільки ви нам можете сказати.

Я похитала головою. Він відчув поразку і пішов.

Але ж я в кишеню за словом не лізла, правда?

Наступної ночі я знову прийняла бій. Очевидно, моєму розуму здалося, що з тим спокусником я розібралася занадто легко, то він створив нового, який щоразу називав мене на ім’я.

— Як ви сьогодні почуваєтеся, Кет?

— А ви наче раніше казали «ми». Ну, якщо ви справді той, за кого себе видаєте.

— Чому б мені казати «ми», Кет? Я знаю, як почуваюся. Я питав про вас.

— Ми, — саркастично відказала я, — ми тут, у зоопарку, непогано почуваємося, дуже дякуємо.

— Що означає «у зоопарку»?

— Ґрати, дурнику, — насправді я не вважала, що це зоопарк, просто мені хотілося почути від нього, як він це назве. Непросто боротися з власною уявою.

— Ґрати? А, це просто частина вашого ліжка.

— Ліжка? Перепрошую, то я часом не немовля, що лежу в такому ліжечку?

— Це особливе ліжко. Дивіться.

Він клацнув засувкою, і всі ґрати опустилися. Потім він знову їх підняв.

— Ну, бачу, ви мене замикаєте, а для чого, який сенс?

— Ні, ні, Кет. Ми просто не хочемо, щоб ви уві сні впали з ліжка. Наприклад, якщо вам насниться щось страшне.

Яка тонка тактика. «Якщо вам насниться щось страшне…» Але мене так просто не надуриш. Здається, я знаю, що виробляє мій розум. Я в такому собі уявному зоопарку, бо лише в зоопарку бачила північних оленів. Живих, маю на увазі. Так що вони в мене асоціюються з ґратами. Мій розум знає, що все почалося з оленів — тому він і придумав такий обман. Дуже правдоподібно.