Джулиан Барнс - Історія світу в 10 1/2 розділах

Вона розуміла: у котів хороший рибний раціон. Вони рухаються мало і набирають вагу. Тільки от видавалося, що Лінда поправляється сильніше, ніж Пол. Їй не дуже хотілося вірити, що воно відбувається. Вона не наважувалася.

Одного дня вона побачила суходіл. Завела двигун і взяла курс до нього. Підпливла досить близько, щоб побачити мангри й пальми, — аж тут скінчилося пальне, і вітер поніс її геть. На диво, вона не відчула ні подиву, ні розчарування, коли дивилась, як острів віддаляється. Все одно, подумала вона, було б нечесно знаходити нову землю за допомогою дизельного двигуна. Потрібно заново відкривати старі способи все робити: наше майбутнє — у минулому. Тож вона віддалася на волю вітрів. А порожні каністри пожбурила за борт.

Я божевільна. Треба було спочатку завагітніти, а потім вирушати. Звичайно! Як же я не зрозуміла, що річ у цьому? Навіть з усіма цими Ґреґовими жартами про запліднювачів — а я все одно не розуміла очевидних речей! А він же насправді саме для цього і був. Саме тому я його зустріла. Зараз такий погляд на речі здається химерним. Оті всі гумки, тюбики, таблетки… Нічого такого вже не буде ніколи. Тепер ми знову віддамося на волю природи.

Цікаво, де зараз Ґреґ. І чи він живий . Бо міг і загинути… Мене завжди дивувала ця фраза: мовляв, виживає найбільш пристосований. Якби хто на нас подивився, то сказав би, що виживе Ґреґ: він більший, сильніший, більш практичний загалом, більш консервативний, легший на вдачу. А я нервова. Не теслярувала ніколи, мені важкувато бути самій. А вижити випадає мені — чи принаймні я маю такий шанс. Це як називається — «виживають нервові»? Такі, як Ґреґ, вимруть, мов динозаври. Виживуть лише ті, хто відчуває, що відбувається, — напевне, закон природи такий. Без сумніву, були такі тварини, які відчули наближення льодовикового періоду й вирушили в довгий і небезпечний похід на пошуки кращого, теплішого клімату. А динозаври, певне, подумали, що ті панікери, що в них ПМС, обізвали їх навздогін дурепами. Цікаво, а що коли й північні олені передчули, що діється? Тобі не спадало на думку, що вони це теж колись передчули?

Вони кажуть, що я нічого не розумію. Кажуть, я неправильно проводжу зв’язки. Мовляв, слухай нас, слухай наші висновки. Це сталося, кажуть вони, а тоді, як наслідок, сталося оце. Ось була битва тут, війна там, скинули короля, відомі люди — весь час тільки про відомих людей і мова, нудить уже від них — визначали хід подій. Може, я перегрілася на сонці, тільки я отих їхніх зв’язків не бачу. Дивлюся на світову історію, що добігає кінця, а вони того не розуміють, — і не бачу того, що вони. Тільки й бачу, що старі зв’язки, ті, яких ми більше не помічаємо, адже так простіше отруїти оленів, намалювати їм смуги на спині й згодувати норкам. Що вони визначили? Які відомі люди відповідальні за оце?

Це повна нісенітниця. От послухайте цей сон. Я лежала в ліжку й не могла поворухнутись. Усе було якесь розпливчасте. Де я була — не розуміла. Там був чоловік. Який із себе, не пам’ятаю — чоловік і все. Спитав:

— Як почуваєтесь?

Я відказала:

— Добре.

— Правда?

— Звичайно. А що тут такого?

Він нічого не сказав, здається, зміряв поглядом моє тіло, яке, звісно, було накрите ковдрою.

Тоді спитав:

— Отих бажань уже немає?

— Яких бажань?

— Ви знаєте, про що я.

— Перепрошую, — відказала я. І кумедно ж буває: починаєш уві сні говорити підкреслено ввічливо там, де в житті б не стала. — Перепрошую, але справді зовсім не розумію, що ви маєте на увазі.

— Ви кидалися на чоловіків.

— Правда? А що мені треба було від них — гаманці?

— Ні. Таке враження, що секс.

Я розсміялася. Чоловік насупив брови; обличчя не пам’ятаю, а цей вираз — так.

— Справді, це ж елементарно, — промовила я крижаним тоном актриси зі старого фільму. І знову засміялася. Знаєте оцей момент, наче просвіт між хмарами — коли розумієш, що спиш і все тобі просто сниться?

Він знову насупився. Я сказала:

— Не треба поводитися так передбачувано.

Йому не сподобалось, і він пішов геть.

Я прокинулась, усміхаючись до себе. Думала про Ґреґа, про котів, про вагітність, от і приснилося про секс. Інколи голова може працювати зовсім прямолінійно, правда? Чому вона думає, що з цього щось буде?

Причепився віршик, весь час у голові крутиться, хоч куди нас несе:

І от що? Вони завжди все спрощують. Ім’я, дата, досягнення. Терпіти не можу дат. Дати — це агресивні всезнайки.