Ахмед Рушди - Золотий дім

— Швидко заходь, — звеліла вона.

Пізніше.

Є один вислів, який я завжди приписував Франсуа Трюффо, хоч зараз, коли шукаю, не зможу знайти жодного підтвердження, що це сказав саме він. Отож, як гадається, Трюффо нібито ствердив: «Мистецтво кіно полягає в тому, щоб націлити камеру на прекрасну жінку». Коли я впивався поглядом у Василісу Ґолден, чий силует малювався на тлі вікна, за котрим лежали зимові води Гудзону, вона здавалася мені однією з богинь екрану, що втекла з фільмів, які я обожнював, зійшовши прямо з екрану в кінотеатрі, наче Джефф Деніелс у «Пурпуровій троянді Каїра». Я думав про Орнеллу Муті, що зачакловує Сванна у Шльондорфовій екранізації Пруста; про Фей Данавей у ролі Бонні Паркер, чиї викривлені губки заворожують Клайда Беррова у виконанні Воррена Бітті; про Моніку Вітті в Антоніоні, що еротично скручується в кутку й шепоче «No lo so» [31] Не знаю ( італ. ). ; про Еммануель Беар, убрану в саму лишень красу в «Чарівній пустунці». Я думав про ґодаристок: Сіберґ у «На останньому подиху», Каріну в «Безтямному П’єро», Бардо у «Зневазі», а тоді скартав сам себе, пригадавши потужну феміністичну критику кіно нової хвилі, теорію «чоловічого погляду» Лори Малві, котра припустила, що глядачі змушені дивитися ці фільми з перспективи гетеросексуального чоловіка, тоді як жінки зведені до статусу об’єкта тощо. Також мені на думку спав Мейлер, сам невільник сексу, але я майже відразу викинув його з голови. І з приводу мого самоусвідомлення: так, я свідомий того, що занадто багато проживаю в голові, занадто глибоко занурений у фільми, книжки й мистецтво, і тому порухи мого серця й зрадливість моєї справжньої натури інколи залишалися для мене таємницею. У подіях, які я маю тепер описати, я був змушений стрітися лицем до лиця з тим, ким був насправді, а тоді здатися на ласку жінки, що мене підтримала. І ось вона стояла переді мною: моя демонічна королева, моя заклята суперниця, майбутня мати моєї дитини.

Пізніше.

Спершу вона трималася по-діловому, категорично, на межі безцеремонності.

— Хочеш випити? Це тобі допоможе? Не будь таким школярем, Рене. Ми з тобою дорослі люди. Налий собі. І мені теж. Горілки. З льодом. Там у відерці повно льоду. Так отож! Випиймо за нашу ініціативу, яка, в певному сенсі, велична. Створення нового життя. Для чого ще ми опинилися на цій землі? Біологічний вид вимагає розмноження. Тож давай із цим розправимося.

А потім, після чарки, але вже другої:

— Сьогодні ми тільки розтоплюємо лід. Сьогодні не найкращий час на зачаття. Наступного разу я повідомлю тебе, коли матиму овуляцію, і ти з’явишся до моїх послуг. Я завжди знаю точно, коли це відбувається, я завжди пунктуальна, як потяги в Італії за часів Муссоліні. Цей апартамент буде доступний весь час. Ось твій ключ. Тут ми зустрінемося, всього тричі під час кожного циклу. Поза тим наші стосунки залишаться такими, як завжди. Ти, звичайно ж, погоджуєшся.

Це був голос, яким вона зазвичай зверталася до домашньої прислуги, і він майже обудив мене зі сну.

— Ні, солоденький мій, не треба так кривитися, — продовжила вона цілком іншим голосом — низьким, закличним. — Ми обоє тут, а це значить, що ми вже прийняли всі важливі рішення. Тепер настав час насолоди, а насолоди відтепер тобі не бракуватиме, я тобі обіцяю.

— Так, — погодився я; у мій голос вкралася якась нотка сумніву, тому що вона підкрутила регулятор сексуальності.

— Дорогенький, певно, що так, і я так само, бо дивлюся на тебе, на такого розкішного хлопця. Ходімо в спальню, я вже не витримую.

Але ж вона була й гравчиня! Як швидко вона очухалася після того, як їй несподівано роздали кепські карти! Бо це мусив бути для неї страшний удар — отримати результати спермограми, що руйнували її плани на майбутнє, а вона, попри несподіваність кризи, миттєвим, інтуїтивним рухом приховала інформацію від чоловіка. А потім, анітрохи не вагаючись, зробила ставку на мене, базуючи свою впевненість на розумінні мого характеру й на вірі в силу своєї привабливості (у мені вона бачила водночас серйозність, яка була знаком того, що мені можна довірити таємницю, і слабкість, яка означала, що я не зможу чинити опір її неабиякій чарівності). І це все при розумінні того, що якщо її хитрий задум провалиться й чоловік дізнається правду, її становище перетвориться на беззахисне й навіть небезпечне. Так само й моє; вона затягнула мене в свою змову, анітрохи не думаючи про мою безпеку, про моє майбутнє. Але я не можу звинувачувати її, адже для мене самого вона виявилася нездоланно привабливою, а пропозиція її тіла приголомшливою, і я з власної волі потрапив у її пастку. І тепер я був усередині: її спільник у змові, так само морально дискредитований, як вона, позбавлений жодного вибору, окрім як іти з нею до кінця й зберігати її таємниці, які стали також моїми. Втрачати мені було стільки само, що і їй.