Ахмед Рушди - Золотий дім

Кругове витіснення.

Коли ти показала мені статую Ардганарішвари, я ляпнув: з острова Слона, а потім затулив собі рота. Але це правда, я знаю його-її вже давно. Це злиття Шиви й Шакрі, сил Буття і Чину індуїстської божественної сутності, вогню й тепла, у тілі одного двостатевого божества. «Ардга» — половина, «нарі» — жінка, «ішвара» — бог. Один бік чоловічий, інший жіночий. Я почав думати про неї-нього ще хлопцем. Але після того, як побачив гіджру, відчув страх. Гіджри у всіх викликали почасти страх, почасти відразу, так і зі мною було. Це мене також зачарувало, правда, але цього я й злякався. Що вони мусили мати зі мною спільного, ці жінкочоловіки? Усе, що я чув про них, кидало мене в піт. Особливо Операція. Так вони це називають, англійським словом — Operation . Перед нею вони приймають алкоголь або опіум, жодних анестетиків. Процедуру виконують інші гіджри, а не лікар — обв’язують геніталії шнурком, щоб розріз був рівний, а тоді — мах довгим кривим ножем. Рану залишають кровоточити, а потім припалюють розпеченою оливою. Поки рана заживає, уретру постійно пронизують, щоб не заросла. Після всього залишається поморщений шрам, що нагадує піхву і як піхва використовується. Але що це мало би зі мною спільного, зовсім нічого, я не пропадав особливо за своїми геніталіями, але це, це — бррр.

Як це ти щойно сказав, перебила вона. Не пропадав особливо за своїми геніталіями.

Я не казав цього. Нічого такого я не казав.

Перехід.

Рія сидить на підлозі й читає вголос:

— «Згідно зі священними поетами шиваїзму, Шива — це аммаї-аппар , поєднання Матері й Батька. Вважається, що Брагма створив людство, перетворившись на дві людини: першого чоловіка, Ману Сваямбгуву, і першу жінку, Шатарупу. Індія завжди розуміла андрогінію, чоловіче в жіночому тілі, жіноче в чоловічому».

Д у стані сильного збудження, ходить від білої стіни до білої стіни, дійшовши до стіни, плескає в неї, розвертається, доходить до стіни, плескає, розвертається, йде, доходить, плескає.

Я не втямлю, що ти намагаєшся зі мною зробити. Тобі твоя робота в музеї всі мізки виносить. Ось хто я. Я не є якоюсь іншою людиною. Оце я.

Рія не підводить очей, продовжуючи читати вголос.

«Гіджри нечасто оселяються там, звідки походять. Причинами зміни місця проживання є, імовірно, осуд і відторгнення з боку сім’ї. Створивши себе наново як істоти, яких часто відкидають власні сім’ї, гіджри зазвичай забирають свою нову ідентичність до нових місць, де навколо них формуються і їх приймають нові сім’ї».

Годі, кричить він. Я не готовий цього всього чути. Ти хочеш мене з лайном змішати? Я наймолодший син Нерона Ґолдена. Чуєш мене? Наймолодший син. Я не готовий.

— «У дитинстві я поводився по-дівчачому, і через це з мене сміялися й сварили». «Я часто думав, що маю жити як хлопець, і дуже сильно намагався, але мені не вдавалося». «Ми також частина створеного світу».

Вона підводить очі з-над книжки, захлопує її, зводиться на ноги й стає прямо перед ним; їхні обличчя дуже близько: його розлючене, її — нейтральне й без виразу.

Знаєш що? питає вона. Багато з них не проходять Операцію . Ніколи не проходять. Немає такої потреби. Важливо те, що вони знають, хто вони.

Ти знайшла цю книжку в парку на лавці? питає він. Справді?

Вона хитає головою — сумно, поволі. Ні, звісно, що ні.

Я йду, каже він.

Він іде. Назовні вулиця гарячої пообідньої пори: гамірна, сліпуча, велелюдна. Це Чайна-таун.

Велика комаха. Страхітлива комаха. Потворна комаха. Одного ранку Ґреґор Замза прокинувся з тривожного сну і побачив, що у своєму власному ліжку перетворився на ungeheuren Ungeziefer. Немає згоди щодо того, який переклад найкращий. В оповіданні Кафки докладно не окреслена природа цього створіння. Можливо, якийсь велетенський тарган. Служниця називає його «гидким жуком». Сам він не виглядає таким упевненим. Так чи інакше, це щось жахливе, з панциром на спині й маленькими тремтливими ніжками. «На ungeheuren Ungeziefer ». Ніхто не хотів би перетворитися на щось таке. На щось таке, від чого врешті всі нажахано відвертаються: його працедавець, його родина, навіть рідна сестра, яку він любив і яка колись любила його. А врешті — на труп, який служниця прибере й винесе разом зі сміттям. Ось на що я перетворююся, говорив собі Д, — на почвару, навіть для самого себе.

Він крокував на північ Мангеттена, поринувши в ці понурі думки, і, попри сліпуче сонце, мав враження, що занурений у морок — чи радше яскраво освітлений точковим прожектором, що виставляє його на загальний огляд і судження, а водночас оточений чорними міазмами, які не дають йому роздивитися облич суддів. Лише перед порогом батьківського будинку він усвідомив, що ноги привели його назад на Макдуґал-стріт. Намацавши в кишені ключа, Д увійшов до будинку, сподіваючись не зустріти нікого з сім’ї. Він не був готовий до цього. Він не був собою. Якби вони побачили його, то, мабуть, помітили б перевтілення, написане на всьому його тілі, й нажахано заволали: Ungeziefer! До цього він не був готовий.