Ахмед Рушди - Золотий дім

— Про операцію навіть не думай, — кажуть жінки. — Просто викинь це з голови. Нам до цього ще ой як далеко. ( Під час зйомок акторки можуть самі вирішити, де буде чия репліка. Поки що можна домовитися, що це говорить Рія, після неї озивається Айві й так далі. )

— Ти маєш розібратися в тому, хто ти. Можна скористатися з фахової допомоги.

— Прямо тепер ти можеш бути ТГ, ТС, ТВ, КД. Тим, що тобі найбільше пасує. — Трансгендер, транссексуал, трансвестит, кросдресер. — Не мусиш відступати ані на крок від того, що тобі пасує.

— Для цього існує фахова допомога.

— Колись людям ставили ярлики перед іменами. Наприклад, ТС Айві чи КД Рія. Або говорили, що хтось змінив стать: «Дивіться, а ось і Саллі, що стать змінила». Тепер увесь транс-світ подорослішав. Тепер це просто Саллі чи хто там. Жодної категоризації.

— Але мусиш подумати про займенники. Слова мають значення. Якщо ти відмовляєшся від займенника «він», хто займає його місце? Можеш, наприклад, обрати «вони». Якщо вирішиш, що не ідентифікуєш себе ні з жінками, ні з чоловіками. «Вони» означає невідому статеву ідентичність. Дуже конфіденційно.

— А ще є «зі».

— І «ей».

— А ще — «гір», «ксі», «ген», «ві», «ні», «пер», «тесь» i «мікс».

— Бачиш — є з чого вибирати.

— Наприклад, «тесь» — це поєднання «те» і «хтось».

— А «мікс» заміняє собою одночасно «містер», «міс» і «місіс». Особисто мені дуже подобається.

— Звичайно, це щось більше, ніж просто займенники. Про деякі я розповіла тобі в ту першу зустріч у Музеї. Слова мають значення. Тобі треба набути певності щодо своєї ідентичності, бо інакше певна буде лише твоя невпевненість, а це означало б, що в твоєму випадку маємо справу з плинною ідентичністю.

— Або, можливо, трансфемінною, бо за народженням ти чоловік, ідентифікуєш себе з багатьма вимірами жіночності, але не відчуваєш, що насправді ти — жінка.

— Слово «жінка» тепер відокремлюється від біології. Так само, як і «чоловік».

— Або, якщо ти не ідентифікуєш себе ні з жіночністю, ні з чоловічістю, твоєю категорією може бути небінарність.

— Ну, але нема чого спішити. Багато над чим треба поміркувати.

— І багато чого навчитися.

— Перехід нагадує переклад. Ти переходиш із однієї мови в іншу.

— Дехто дуже легко опановує іноземні мови. А декому це важко дається. Але для цього існує фахова допомога.

— Подумай про індіанців навахо. Вони розрізняють чотири статі. Крім чоловічої й жіночої, є ще «надлігі», дводушні, що народжені чоловіками, але функціонують у жіночій ролі, і, звичайно, навпаки.

— Можеш бути тим, ким захочеш.

— Статева ідентичність не є чимось даним. Вона обирається.

Д досі не озвався й словом. Нарешті він озивається:

— А хіба аргументація була не протилежна? Що бути геєм — це не справа вибору, а біологічна необхідність? А тепер ми говоримо, що це все-таки вибір?

— Обрати ідентичність, — відповіла Айві Мануель, — це далеко не те саме, що вибрати пластівці в супермаркеті.

— Коли ми кажемо «обрати», це може також означати «бути обраним».

— Але тепер це вибір?

— Для таких випадків існує фахова допомога. З допомогою спеціалістів твій вибір стане для тебе чітким.

— Він стане необхідністю.

— А значить, тоді він уже не буде вибором?

— Це просто слово. Чому ти за нього так чіпляєшся? Це просто слово.

Затемнення.

О сьомій годині ранку в день свого одруження, один із найспекотніших днів того літа, коли прогнози погоди попереджали про можливі урагани, Нерон Ґолден вирушив, як зазвичай, пограти в теніс на розі Четвертої й Лафаєт-стріт разом із трьома членами свого згуртованого товариства друзів дефіс ділових партнерів дефіс клієнтів. Ці таємничі чоловіки, котрих загалом було п’ятеро, виглядали, мов близнюки: міцно збиті, вкриті горіхово-брунатною засмагою від тривалого перебування на дорогому сонці дорогих курортів, із коротко підстриженим рідкуватим волоссям, гладко виголені, з вольовими щелепами, накачаними торсами й волохатими ногами. У білому спортивному одязі вони скидалися на команду відставних морпіхів, тільки от морпіхи ніколи б не могли дозволити собі таких годинників: я нарахував два «Ролекси», «Вашерон Константін», «П’яже» й «Одмар Піґе». Багаті, владні альфа-самці. Він ніколи не знайомив їх із нами й не запрошував їх до Садів на товариські теревені. Вони були його хлопцями. Він тримав їх для себе.

Коли я питав його синів, як старий доробився своїх статків, то щоразу отримував іншу відповідь. «Будівельний бізнес». «Нерухомість». «Сейфи й укріплені шафи». «Букмекерський бізнес в інтернеті». «Торгівля пряжею». «Перевезення». «Венчурний капіталізм». «Текстиль». «Кіновиробництво». «Це тебе не стосується». «Сталь». Після того, як мої батьки-викладачі встановили його ідентичність, я почав, у міру власних можливостей, без зайвого шуму досліджувати, наскільки всі ці радикально відмінні твердження правдиві або ні. Я з’ясував, що чоловік, якого ми знали під іменем Н. Ю. Ґолдена, виробив у собі конспіративні навички задовго до того, як з’явився серед нас, і мережа фальшивих фасадів, підставних осіб і фіктивних фірм, яку він створив, аби захистити свої оборудки від суспільної цікавості, була занадто складною, аби я — простий молодий чоловік, занурений у мрії про кінематограф, — міг осягнути її на відстані. Багато до чого він приклав свою руку, здобувши репутацію страхітливого рейдера. Хоч і оповитий анонімністю бенамі, коли він робив якийсь рух, усі знали, хто за цим стоїть. У тій країні, якої не вільно було назвати, він заробив собі прізвисько. «Кобра». Якби мені колись вдалося зняти про нього фільм, думав я, саме так треба було б його назвати. Або навіть «Король Кобра». Але, належно поміркувавши, я відклав ці назви вбік. У мене вже була назва.