Любко Дереш - Спустошення

Багатозначно скинувши бровами, пані Рінґер-Стокк залишила їх зі Славою наодинці.

— То, значить, «bunny»? — запитав він у Слави, стримуючи посмішку. — Тебе не було на відкритті?

— Чувак, не питай, — Слава намагався не дивитися на нього. — Я виконував важливу місію. Можна сказати, був на спецзавданні. Чувак, це було найогидніше, що мені доводилось робити у житті, — врешті, зізнався він безпорадно. — Якщо кар’єрна драбина складається з таких щаблів, то ну її в баню, таку кар’єру. Краще втекти на Ґоа.

Федір поплескав його по плечу.

— Бачу, ти ростеш! Успіх нікому не дається легко, старий. Вважай, що це посвята перед симпозіумом у Женеві. Попереду ще не одна старушенція, від якої залежать долі світу. Тішся. Іншим доводиться робити речі значно огидніші.

— Пропоную втекти, поки не пізно, — сказав Слава, та Федір зупинив його:

— Не смій, ти ж на роботі. Якщо вона зрозуміє, що ти її зрадив, відкусить твій милий кролячий хвостик.

Слава став розгублено кліпати очима.

— Але ж...

— Ти справишся, чувак, — сказав він і примусив Славу буцнутися з ним кулаком до кулака, як вони робили це, коли їх настрої співпадали. — Піду пошукаю Карманова.

— Але ж... — Слава благально дивився йому в слід.

— Швейцарія. Симпозіум. Членство в оргкомітеті, — повелительськи сказав Федір, зупиняючи всі його рухи вказівним пальцем. — Пам’ятай, ти сам цього хотів.

Залишивши Славу, він рушив далі, розглядаючи різнобарвну публіку, впізнаючи знаменитих гостей в оточенні українських друзів — усі вже втамували голод, і тепер під звуки тріо акордеоністів спілкувалися, курячи, потягуючи шампанське, мартіні, коньяк і віскі, і над усім «Арсеналом» висіла блага захмеліла добродушність, яка все ще мала сили зберігати інтелектуальне лице.

Із цього миролюбивого натовпу виразно виділявся невеликий гурток людей, серед яких Федір одразу ж упізнав Гурова і його найближчих соратників. Вони стояли в одній із ніш павільйону, здаля від яскравого світла, і за напруженими обличчями присутніх Федір зрозумів, що трапилося дещо неприємне. Федір, підійшовши, привітався з присутніми, і знайомі, стримані інтонації Гурова одразу ж стали перелаштовувати його на інший лад. Гуров, як завжди на офіційних прийомах, був одягнений у свій незмінний синій піджак з дешевого сукна і глуху чорну водолазку, з якої стирчала його сива голова, а на ній, наче дві піки, суворий погляд монгольських очей. Гуров теж тримав келих шампанського, але в їхній компанії не було духу епікурейства, навпаки — з атмосфери можна було відчути, що всі, хто зібралися біля Гурова, сповідували аскетизм і до радостей цього вечора ставилися дещо зверхньо.

— Ну... кгм... я же говорю... — відкашлявся Гуров. — Это то, чего следовало ожидать. Лингвошлем просто подвел черту между двумя цивилизациями.

— Що сталося? — запитав Федір пошепки в Алли.

— Грозовський сказав Гурову, що американці дуже скептично налаштовані щодо Лінгвошолома. Йому сказали, що у Шолома немає перспектив на Заході.

— Чому?

— Ніхто не зміг керувати пристроєм. Айзек сказав якомусь журналістові, що не бачить майбутнього за Лінгвошоломом, і що з наукового погляду це сумнівно.

— Але ж у нас уже була з ним співпраця по аватарах?

Алла знизала плечима.

— Кілька вчених сказали, що це неможливо з погляду науки. Уже поповзли чутки про те, що все це — фальсифікація.

— Фальсифікація?!

— Вони не визнають теоретичної моделі Бориса Олеговича, а практично керувати Лінгвошоломом вдається тільки нашим студентам. Тому вони думають, що це якась обманка.

— Але ж це нонсенс! У нас є всі дані!

Алла знизала плечами і відвернулася, тому що Гуров знову продовжив розмову. Над психоінженерами висіла аура розчарування і поразки. Але Гуров, як завжди, без­емоційний, меланхолійний і незворушний.

— Нет-нет. Говорить, что это поражение — неправильно, — відповідав він на чиєсь запитання. — Нужно понять причины, почему никто не сумел активизировать Лингвошлем. Вот перед нами яркий пример — Яна Медведьєва. За три недели она полностью освоила управление устройством, разобралась в концептуальном аппарате и стала одним из лучших операторов данной системы. Это значит, что система работает. Она не может не работать, она по своей природе универсальна, так как опирается на волевое усилие человека. С другой стороны, мы видим, что устройство вызывает просто физическое отвержение у тех, кто не может активизировать его. Вот и все. Я повторюсь, — кгм, нужно понять всю важность того, что произошло. Ведь для того чтобы запустить Лингвошлем, нужна активная воля. Если никто не сумел его даже запустить, это говорит о том, что внутреннее устройство этих людей принципиально другое. В нем нет выраженного волевого начала. Я всегда говорил, что русские, — это особая раса, особая порода людей. У них есть стремление к интенсивности. То, чего больше нет на Западе. Это звено связи со своей глубинной природой, видимо, в последние полстолетия было утеряно. И сейчас данное положение вещей закрепилось на уровне физиологии. Это значит, что мы имеем дело с другим биологическим видом. Я еще раз повторяю, эти результаты не должны восприниматься печально, они, наоборот, указывают на очень важные тенденции. Когда-то, безусловно, европейский сверхэтнос обладал большой степенью пассионарности. Великие географические открытия, великие завоевания, колонизация Америки и так далее — все это происходило потому, что были люди соответствующего склада сознания. Но очевидно, за последнее столетие все настолько изменилось, что произошла перестройка самой физиологии данного типа человека на уровне высшей нервной деятельности. Еще раз повторю, это очень важные результаты. Результаты цивилизационного значения. Общество потребления полностью искоренило в данном типе людей способность к волевому усилию, и даже понимание того, что это такое, постепенно сводится к мифологии. То, что прибор не попадет на западные рынки, не является для нас потерей — сегодня мы как раз поняли, что проблема кроется гораздо глубже. Тот волевой тип человека, который раньше был способен на большие открытия и достижения, сейчас уже утерян, в массовом количестве он сохранен только здесь, в России. О чем это говорит? Это говорит о том, что дальнейшее развитие цивилизации будет связано именно с этим регионом, с этими людьми, тогда как на Западе будет происходить лишь медленное угасание. Что это еще значит? Это значит, что проведена реальная черта между двумя типами цивилизаций.