Любко Дереш - Спустошення

— О, Федор! Здарова, дружище! Как ты? Вот это вечеринка, да? — Віктора розпирало від захвату.

— Шикарно, чувак. До речі, познайомтеся — це Девід Мошковіц, колумніст із журналу «Нью-Йоркер». David, this is our CЕO of Soma Corporation, and one of the topmost Mindware developers in the world, Mister Viktor Chizh, and this is Yana Medvedeva, director of Neurodynamix Laboratories, who helped us to complete the beta model of our visual language engine, one of the leading companies in Russia, which deals with neurointerfaces.

— Oh, another lovely lady, who rules the world? — здивувався Мошковіц. — Very nice to meet you. It’s a big pleasure to meet both of you.

— Ми ту, биг плеже, — вишкірив зуби Віктор, і Федір зрозумів, що той уже не по-дитячому п’яний. — Дид ю трай аур гаджет? Дид ю лайк ит?

— Have you tried our helmet already? — перепитав Федір, щоб прояснити Вікторів волгодонський акцент.

— Not yet, but there are lots of talks about it, — відповів той, і Федір одразу ж переклав це Вікторові.

— Да, я понял. Он наделает много шума. Скажи ему, что это международная сенсация.

— Viktor says, it will be a kind of sensation, — Федір по­вторив слова Віктора, делікатно опустивши слово «міжнародна».

— Well, — озвався Мошковіц, і на обличчі у нього з’явилася загадкова посмішка. — Actually, everyone says it is too difficult to operate, and very difficult to understand, what is the purpose of that invention.

— Че он сказал? — перепитав Віктор.

— Каже, надто складно...

— А, понял... Ноу, нот диффикелт. Вери изи. Вери симпл, — енергійно захитав головою Віктор. — Скажи ему, что она, — він тицьнув пальцем у чарівну Яну, що стояла поруч із келихом шампанського. — Это просто другой язык, более сложный. Просто более сложная онтология. Андерстенд? Объясни ему. Дифферент ленгвидж, лайк инглиш, джерман, рашен, андерстенд? Бат мор... мор пауерфул. Бат нот диффикалт. Вот, — Віктор вказав на Яну. — Скажи ему — она за три недели все освоила с нуля. Ши лерн ит... визин... сри викс. Это вопрос желания.

Я повторив слова Віктора англійською, і Девід, ховаючи погляд, кивнув.

— This is just the question of your volition, — холодно посміхаючись, промовила Яна з чистим британським акцентом і багатозначно глянула на Мошковіца.

— I see, — кивнув він примирливо і посміхнувся у відповідь. — Well, maybe I’ll be the lucky one, who is capable to play with it. So, mister Mohyla, — Девід змінив інтонацію і перейшов до іншої теми. — Would you like to have some coffee together one of these days?

— With pleasure, — кивнув Федір. — Tomorrow I have some spare time in the afternoon. I will phone you.

— Nice idea. Tomorrow morning we have an appointment with professor Gurov at the exhibition, but after this I’m free, — сказав Мошковіц. — So, have a nice evening, guys. See you by your miraculous mindmachine, mister Chizh.

— Хев э найс тайм хир. Энджой!

— До чего же жалкий, ничтожный человечек, — дивлячись у слід Мошковіцу, зронила Яна і знуджено сьорбнула з келиха.

— Ну что, чувак? Мы победили! — майже кричав Федорові на вухо Віктор. — Мы короли этого мира! Нужно зажечь эту ночь!

Повз них пройшла дивна парочка, в якій Федір упізнав Славу Жуковського з якоюсь істеричного вигляду тіткою.

— Смотри — Слава! — гукнув Віктор, і Слава підвів супутницю до них.

— Привіт, хлопці, як справи? Anna, please, meet my friends — Viktor and Fedir. They are like the big bosses of everything you see here. And this is Yana, she is business genius, she has laboratory, where they explore roborts or something like this.

— Such nice young men, — протягнула з грудним баско́м пані і збила кістлявою рукою груду рудого волосся на голові.

— Хлопці, це місіс Рінґер-Стокк зі Швеції, вона займається питаннями старіння.

— Anna, — з підкресленою простотою кинула Анна і простягнула Федорові руку, всипану коштовними перстенями. — I work on the problem of aging. People should not die so early, if there are still such handsomе men in the world... — вона посміхнулася чарівною усмішкою людожерки. — I see big genetic potential here in Ukraine, and I have started to explore it already, — вона з ситим сміхом притисла Славу до себе.

— Биг плеже, — не задумуючись, лише намагаючись зберегти серйозний вираз обличчя, сказав Віктор. — Мы пожалуй, пойдем. Хочу найти Бориса Олеговича, пожать ему руку. Мне нужно что-то устроить сегодня! Вы пойдете на концерт? Черт, Рианна поет на нашем открытии — это же что-то невероятное!

— Не знаю, — відповів Федір. — Мені ще редагувати промову Карманова.

— Ну хорошо, братан, давай, увидимся еще! — став махати рукою Віктор, якого Яна відтягувала все далі від нашої компанії. — Бай-бай, Анна! Найс ту мит ю! Хев фан!

— Bye-bye, handsome! Such a wonderful man. A real Russian barbarian! I would like to know him better. Would you be so kind to organize our meeting, sweetheart? I have some business porposals for him. Oh, Sweetheart, are you jealous? — Анна розвернула Славу до себе обличям, наче шматяну ляльку. — Don’t be jealous, honey! It’s just a part of my work! Come on, — вона знову притисла Славу до грудей. — Would you like some ortolans, kitty? Mommy will bring you fresh meat, — місіс Рінґер-Стокк хижо всміхнулася, вкладаючи у слова «fresh meat» весь голод валькірії, і потріпала Славу за щоку. — My bunny, you’re so nice, I feel I can eat you right here, immediately. Don’t go anyway, sweetheart, Mommy will come back in a minute.