Світлана Талан - Спокута

– Що ти зараз робиш, кохана?

– Готую обід. А ти?

– Я вже їду від Івасика.

– І що?

– Усе буде добре, люба, не хвилюйся. Він усе дізнається й зателефонує мені.

– Коли?

– Незабаром. Я попросив його не зволікати, й Івасик пообіцяв.

– Як він зустрів тебе?

– Дуже добре, був радий мене бачити.

– Запитав, про кого ти так дбаєш?

– Звичайно.

– Що ж ти сказав?

– Що ти – моя майбутня дружина.

– Справді?! – її щоки спалахнули від хвилювання й щастя.

– Так, Катрусю, так.

Його голос заспокоював, утішав, пестив слух. І чорний «БМВ» під вікнами вже не виглядав таким загрозливим та не лякав своєю присутністю. Катря знала: коли поруч Роман, обов’язково все буде добре.

Під вечір, коли він знову зателефонував, дізналася, що Сашко, або Величко Олександр, або просто Великий, дійсно був прикриттям для Івасика. На свій подив, ще вона дізналася, що Олександр мав неофіційну дружину й був доволі заможною людиною, а Лариса вже давно була його коханкою. Залишалося з’ясувати, чи дійсно Сергій винен гроші, яку суму, і що слід робити далі.

– Я зателефоную тобі за годину, – сказав Роман. – Гадаю, що до цього часу Івасик усе залагодить.

– Невже?! – радісно вихопилося в жінки. – Через годину всі жахіття закінчаться?

– Так, моя кохана. Усе скінчиться, і ти зможеш спокійно жити.

– А «БМВ», що стоїть від вікнами?

– Зникне непомітно, як вранішній туман.

– Мені часом здається, що його колеса пустили в землю коріння, і ця чорна примара буде тут завжди стояти й наводити на мене жах удень і вночі.

– Цього вже не буде, Катрусю. Ніколи, – заспокоїв Роман.

– Ромчику, – тихо сказала вона, – я хотіла тебе запитати…

– Я слухаю, Катрусю.

– Ти мене не покинеш?

– Ти що?! Я стільки років мріяв бути з тобою, а ти таке запитуєш!

– Я хочу почути слова «так» чи «ні».

– Так! Так! Так! Ніколи в житті ми не розлучимося ні на один день! Запам’ятай, моя кохана, моя найкраща, моя ніжна, що ніколи, навіть на один день, я тебе не залишу. Ми будемо завжди удвох, де б це не було!

– Дякую, мій любий. Вибач, що поставила тобі таке безглузде запитання, але я вже сита по горло зрадою людей, яких кохала, яким безмежно вірила. Зараз я вірю тобі, твоїм словам. Не зрадь хоча б ти мої почуття, Ромчику.

– Катрю, Катрю, – зітхнув Роман, – якби ж то була якась міра для почуттів, ти б знала, як я тебе кохаю. Моя любов до тебе безмежна.

– Дякую тобі, мій любий. Твої слова ніби живильний бальзам на мою знесилену душу. Мені залишається тільки дякувати долі, що піднесла мені найкращий у житті подарунок – зустріч із тобою.

– Тепер усе буде добре. Ти мені віриш?

– Я вже казала, що так.

– Хочеться знову почути ці слова.

– Так, Ромчику, так. Я вірю тобі й кохаю тебе, мій любий.

– Десь за годину я тобі зателефоную й сповіщу радісні новини.

– Ти впевнений?

– На всі сто відсотків!

– З нетерпінням чекатиму.

Катря повечеряла з повеселілим сином, який ніби народився знову. У чорних очах – веселі вогники надії, усміхнене, але все ще з винуватим виразом обличчя, радісна та відкрита, як і раніше, посмішка.

– Мамо, а твій друг надійний? Не підведе? – запитав Сергій.

Він уже кілька разів запитував про це, але хотів почути позитивну відповідь ще й ще раз.

– Якщо на когось можна покластися в цьому житті, то лише на Романа. Я йому вірю, як самій собі, – щасливо посміхнулася Катерина й звично торкнулася волосся сина. Воно було зовсім не таке, як у Романа.

Те, що дізнався Роман від афганського друга Івасика, вразило його ще більше, ніж він очікував. Івасик стримав своє слово й дізнався про все, як і обіцяв.

Лариса пронюхала, що Катерина збирається продавати будинки батьків і в неї з’являться гроші. У свою чергу Олександр, звичайно ж, без зайвих турбот зміг дізнатися, що син Катрі потрохи приторговував наркотиками. Тоді Лариса запропонувала Сашкові підставити Сергія, щоб виманити гроші з Катерини. Той погодився, і, щоб своїми руками не загрібати жар, доручив Арсенові дати можливість Сергієві отримати наркотиків на п’ятдесят тисяч доларів і відправити своїх хлопців, аби відібрали їх і побили Сергія. Тоді, під час цієї розмови, трійка підрахувала, скільки можна отримати від Катерини грошей. Урахували все: і виручену суму від продажу батьківської садиби, і скільки коштує її квартира, і скільки є грошей вдома. І тут Ларисі прийшла в голову слушна думка. Щоб план спрацював і не зірвався, вона запропонувала взагалі не давати Сергієві наркотики, а засипати в мішечки звичайнісіньку крейду.