Дорж Бату - Франческа. Володарка офіцерського житона

Чому виникають нештатні ситуації? Із різних причин. Ось тільки п’ять головних, якщо запуск відбувся нормально:

1) несправність самого апарата;

2) несправність апаратури наземного контролю;

3) електромагнітні збурення;

4) мікрометеорити;

5) нештатне відділення від верхнього ступеня ракети-носія.

Інженерний корпус Iridium щоп’ять секунд тестує роботу всіх систем. Якщо якась система (або й кілька) відмовляє, то на 3 D моделі вона засвічується червоним. Якщо відмовило кілька систем, інженери можуть покрутити 3 D -модель, і коли пошкоджені системи перебувають на одній лінії, велика ймовірність попадання мікрометеорита.

Це все, звісно, сценарій для пригодницького космічного бойовика. У дійсності все відбувається доволі буденно й мирно.

Ці сателіти розводить по орбітах уже група керування Iridium . (Наприклад, сателіти місії Iridium NEXT—2 розводили ми з Франческою).

А тепер ми тільки навчаємо й контролюємо.

— Джорджіо, ти ото відсиджуєшся тихо, але якщо тебе зачепити, то ти одразу плюєшся отрутою! — Франческа була трохи ображена, коли, поглузувавши з мене, несподівано сама отримала від мене доволі відчутного словесного щигля.

Напарниця часто намагається з мене кепкувати. Точніше, завжди. Точніше, щодня. По кілька разів. У більшості випадків я сміюся разом із нею, значно рідше я просто відмовчуюсь, а деколи, якщо мене зачепив жарт, я й відповісти можу.

— О Мадонно, я вчора вперше грала в гольф із батьком! — захоплено розмахувала руками напарниця. — Було так кльово!

— Гольф дуже математична гра, якраз про траєкторії! — філософськи зауважив професор Рассел, не відриваючись від паперів.

— Та та‑ам таке було! Але я не розповідатиму при Джорджіо, бо він одразу ж напише якусь вульгарну історію!

За задумом Франчески, це мало бути смішно. Ха. Ха. Ха.

— Франческо, рілі? «Вульгарну історію»?! Це смішно?

Дівчисько зареготало.

— Знаєш, Франческо, я спеціалізуюся на смішних і добрих історіях. Горрор з елементами абсурду і псевдофілософський арт-хаус не моя спеціальність.

Рассел нарешті відірвався від паперів і засміявся.

— Я бачу, поки мене тут не було, великих змін не сталося! Усе як у давні добрі часи.

Франческа ображено кліпала довгими пухнастими віями — жарт їй не вдався.

— То що, все, до чого я причетна, перетворюється на горрор з елементами абсурду й тупого арт-хаусу?!

— А що, всі мої новели «вульгарні»?!

— Джорджіо, ти ото відсиджуєшся тихо, але якщо тебе зачепити, то ти одразу плюєшся отрутою!

—  Ragazza mia, то не займай мене!

— Я пожартувала!

— Буває.

— Ти жалиш, як змія!

— Екск’юз мі!

— А якщо вхопити тебе за хвоста, ти ще й викручуєшся!

— Бо я і є змія!

— Ти змія? Ти шланг!

—  Don’t tread on me!

«Don’t tread on me!» («Не наступай на мене!») — таке гасло написане на жовтому прапорі із зображенням готової до нападу гримучої змії.

Цей прапор іще відомий як Gadsden flag («Прапор Ґадсдена»). Він уперше з’явився 1775 року. Тоді в Пенсильванії із жовтими барабанами із зображенням змії, марширували п’ять перших рот морських піхотинців. Придумав цей прапор генерал Континентальної армії Крістофер Гадсден (1724–1805).

До речі, нашивки у вигляді прапора ЛГБТ і тією змією носив підрозділ спеціаліста Такера на його підтримку [89] Цю історію описано у книжці «Франческа. Повелителька траєкторій». .

— Чого це ти раптом змія? — насупилася Франческа.

— Бо я змія, — спокійно відповів я. Мені вже й самому було незручно за мій невдалий гострий жарт у відповідь. — Вибач, cara mia, я не хотів тебе образити.

— Це ти мене вибач. Твої історії зовсім не вульгарні. Я не повинна була так жартувати, caro mio, scusami per favore [90] Caro mio, scusami per favore (італ.) — Дорогий мій, вибач мені, будь ласка! !

— Усе ОК! — всміхнувся я.

— І все ж таки, чого ти змія?

— Бо я народився в рік змії за східним гороскопом.

— А-а-а… А я тоді хто?

— Ти мавпа.

— Джорджіо!

— Що?

— Сам ти мавпа!

— Я ж не винен, що ти народилася в рік мавпи.

— Ти противний!

— Чого ти сердишся? Рік мавпи — гарний рік. Люди, народжені в рік мавпи, ерудовані й кмітливі, вони завжди веселі, добрі й легкі у спілкуванні…

— Це не про мене, — зітхнула Франческа. Я скоріше панголін або броненосець. Ледь що, одразу ховаюся в панцир. Або дикобраз.

— Скунс! — гигикнув у навушник офіцер Баррел, ще один «жартівник» у нашій команді.